Ключові слова: нейролінгвістичне програмування, психологія, психотерапія, епістемологія, методологічні основи, психологічна практика, пресуппозиції, трансформаційна граматика, сімейна терапія, гештальт-терапія, недирективний гіпноз, когнітивна терапія, дісоційована терапія частин.

Зеленин В.В. Методологические основы нейролингвистического программирования в контексте психологической практики. В статье рассматриваются научные и методологические основы НЛП как парадигмы практической психологии и психотерапии. Анализируется научная база НЛП, даются определения специфичиских характеристик использования НЛП в психологии и терапии, базирующиеся на прессуппозициях и общих принципах использования современных нлп-технологий и моделей в психологической практике. Ключевые слова: нейро-лингвистическое программирование, психология, психотерапия, эпистемология, трансформационная грамматика, семейная терапия, гештальт-терапия, недирективный гипноз, когнитивная терапия, диссоциированная терапия частей.

Zelenin V.V. Methodological foundations of neuro-linguistic programming for psychological practice. The article is dedicated to the description of the scientific and methodological foundations of NLP as a paradigm for practical psychology and psychotherapy. The paper systematizes theoretical and conceptual foundations for analyzing scientific basis of NLP, defines specific and original characteristics of NLP in applied psychology and therapy, brings systematic background for basic presuppositions of NLP and generalizes principles and activities of modern NLP technologies and models in order to describe the philosophical foundations of NLP. Summary of current ways of NLP and NLP in therapy are described and existing trends, threats and opportunities are provided.

Key words: neuro-linguistic programming, psychology, psychotherapy, epistemology, transformational grammar, conjoint family therapy, gestalt therapy, non-directive hypnosis, cognitive therapy, dissociated states therapy, neuro-linguistic psychotherapy.

Наука - це спосіб описання Всесвіту за допомогою формальних концепцій, достовірність яких не є остаточною.

Грегорі Бейтсон

Ефективне застосування методик

та технологій нейролінгвістичного програмування (НЛП) протягом останніх 30 років у багатьох країнах Америки, Європи та Азії (США, Канада, Бразилія, Австралія, Нова Зеландія, Великобританія, Японія та ін.) в різних сферах людської життєдіяльності презентує сьогодні достатню емпіричну базу наукових досліджень у різних галузях психологічної науки. Тільки у Сполучених Штатах Америки та Канаді захищено більше ніж двісті докторських дисертацій, в яких досліджено різні аспекти впровадження НЛП у психотерапії. Інститути та лабораторії із застосуванням НЛП працюють в Австрії, Німеччині, Франції, Італії, Голландії, Бельгії та інших європейських країнах.

У вітчизняних джерелах ефективність використання методів НЛП зазначають в першу чергу в таких галузях психології як практична психологія і психотерапія (Л. Бурлачук, С. Васьківська, Ю. Гіппенрейтер, Т. Гагін, М. Гордєєв, О. Гордєєва, М. Жидко, С. Ковальов, А. Кочарян, Н. Каліна, К. Мілютіна та ін.), політична психологія (Д. Ольшанський, О. Сітніков, К. Єгорова-Гантман та ін.), психологія масових комунікацій (Г. Почепцов), психолінгвістика (І. Черепанова), психологія творчості (А. Плігін), музична психологія (О. Карасьова), бізнес-психологія (Г. Бардієр), психологія реклами (О. Лебедєв-Любімов), акмеологія (А. Деркач, В. Зазикін), військова психологія (Н. Владиславова) тощо.

Створена у 1995 році за ініціативи та під орудою видатного австрійського психіатра та психотерапевта PhD. Петера Щютца, якого називають засновником третьої (після психоаналізу З. Фрейда і логотерапії В. Франкла) віденської психотерапевтичної школи - нейролінгвістичної психотерапії (NLPt), Європейська асоціація нейролінгвістичної психотерапії (EA NLPt) у 1999 році домоглася визнання НЛП на державному рівні в багатьох країнах Європи, що створює можливість не тільки ліцензувати НЛП-консультантів, але й отримувати державні гранди на дослідження впровадження НЛП в різних сферах практичної психології. Так, у 2004-2006 роках науковцями Австрії, Хорватії, Польщі, Фінляндії та Німеччини проводилися методологічно обґрунтовані дослідження із застосуванням адекватних методів статистичного опрацювання результатів досліджень експериментальних та контрольних груп (Більш докладно про це: [15]). На 2006 рік Європейська асоціація НЛП-терапії (EA NLPt) налічувала 18 активних та 2 латентні організації: Австрія, Бельгія, Великобританія, Хорватія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ірландія, Італія, Латвія, Нідерланди, Румунія, Росія, Сербія, Словенія, Швейцарія, Україна. Також у 2008 році програма «Основи нейролінгвістичного програмування (НЛП)» була офіційно сертифікована Академією педагогічних наук України, Інститутом психології ім. Г. С. Костюка та Міністерством освіти України для підвищення кваліфікації практичних психологів та соціальних працівників.

Проте актуальність нашого дослідження обумовлена тим, що більшість вітчизняних науковців-психологів досі продовжують вважати НЛП популістською та еклектичною сукупністю окремих поведінкових психотехнологій, які не мають серйозного науково-методологічного обґрунтування. Так, наприклад, на другій міжнародній конференції з практичної психології, що проводилася у листопаді 2007 року на базі Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, керівництво факультету психології заборонило включати нейролінгвістичне програмування в перелік напрямків практичної психології, що були представлені на конференції. Це пов'язано скоріш за все з тим, що в Україні методики НЛП досі презентують здебільшого практики, які подекуди не в змозі ґрунтовно відповісти на більшість методологічних питань, що виникають у психологів-науковців під час спостереження їхньої (подекуди навіть дуже результативної) консультативної роботи.

Метою даної статті є структурна презентація матеріалів наявних даних, які представлені в першу чергу у закордонній, а також російськомовній та вітчизняній науковій літературі, для створення системного уявлення про науково-методологічні засади нейролінгвістичного програмування.

Важливо підкреслити два суттєвих моменти, які визначають кут зору та спрямування нашої роботи:

Основними завданнями даної статті є:

1. Аналіз наукових джерел, що складають методологічне підґрунтя НЛП;

2. Виокремлення специфічних і самобутніх рис НЛП як напрямку практичної психології та психотерапії;

3. Обґрунтування базових принципів (пресупозицій) НЛП як філософсько-методологічних засад нейролінгвістичного програмування.

4. Узагальнення принципів дії й методів сучасних НЛП-технологій та моделей роботи провідних спеціалістів з НЛП для визначення світоглядно-філософських засад НЛП.

Об'єктом нашого дослідження є науково-методологічні засади НЛП як парадигми практичної психології і психотерапії.

Предметом дослідження є роботи вітчизняних, російських та зарубіжних психологів та психотерапевтів, які працюють в парадигмі НЛП для системного представлення доказів відносно того, що вітчизняна методологічна традиція відносити НЛП до біхевіорального чи когнітивно-біхевіорального напрямку може бути поставлена під сумнів.

Перед тим як почати презентувати нашу точку зору і докази відносно трактування методологічних засад НЛП, спробуємо зрозуміти, що стало причинами існуючої у російськомовній науковій літературі традиції класифікувати НЛП як біхевіоральний, когнітивно-біхевіоральний чи еклектичний напрямок практичної психології. Так, відповідно до «Психотерапевтичної енциклопедії», НЛП є «міждисциплінарною інтегративною концепцією необіхевіоральної орієнтації»(Цитата за [6, c. 418]). Дійсно, формальні висновки про зведення НЛП лише до біхевіоральних технологій покрокового досягнення успішного результату має декілька логічних передумов:

1. Спостереження за практикою роботи НЛП-консультанта для недосвідченого ока може привести до висновку, що НЛП-техніки подекуди можуть нагадувати покрокові моделі навчання Б. Скінера, але відмінність НЛП чітко відстежується в першу чергу у відсутності «підкріплення», яке є необхідною складовою поведінкового підходу. Так один з провідних теоретиків сучасного НЛП PhD М. Холл вважає, що «ми можемо віднести НЛП до конструктивістської школи і школи когнітології та безперечно до когнітивної психології. До останньої його у 10-й главі своєї праці «Когнітивна психологія» («Cognitive Psychology», 1989, с. 249 і далі) Джилліленд та співавтори, й у цьому є великий смисл, бо, в решті решт, НЛП виникло завдяки таким видатним когнітивістам, як Джордж Міллер, Ноам Хомський, Карл Прибрам та ін.» [24, c. 19-20]. В свою чергу Дж. Гріндер підкреслює, що «є певний перелік способів, які дозволяють легко знайти розбіжності між НЛП та біхевіористською психологією» [12, c. 252]. По-перше, біхевіористський підхід відповідно до філософської парадигми, на якій він ґрунтується (логічний позитивізм) обмежується дослідженням взаємодії зовнішніх перемінних (оточення) та поведінки людини, тоді як НЛП при дослідженні стратегій змін індивіда визнає існування двох головних категорій перемінних, на які варто звертати увагу в процесі психотерапевтичного впливу: зовнішні перемінні (тут НЛП застосовує схожі на біхевіоризм паттерни маніпуляції контекстами життєдіяльності клієнта) та внутрішні перцептуальні стратегії та когнітивні мапи, що впливають на реакції клієнта[1]. По-друге, нейролінгвістичне програмування досліджує вирішальні паттерни - системні зв'язки між зовнішніми (поведінковими) та внутрішніми (когнітивними) паттернами в контексті моделювання найбільш видатних майстрів (геніїв) у тій чи іншій сфері людської життєдіяльності. Адже головна ідея НЛП - вивчення для засвоєння (освоєння) моделей тих представників Homo sapiens, що вже досягли самоактуалізації та найвищого еволюційного (акмеологічного) розвитку в порівнянні з середнім рівнем.

2. Більшість (особливо популярних та науково-популярних) книжок з НЛП [13, 17, 23] пропонують техніки, які описані мовою конкретних, критеріальних й послідовних поведінкових актів. Поки що, не вдаючись до полеміки, зазначимо, що ці книжки мають за мету скоріш ознайомлення з НЛП та демонстрацію можливостей НЛП для людей, які ще не мають відповідних навичок НЛП-консультування, таким чином, щоб читачі не зробили істотних помилок при самостійній спробі застосування НЛП-технік. Крім того, рівень перекладу більшості таких книжок з НЛП на російську мову не відповідає лінгвістичним вимогам. На це Н. Каліна. зазначає, що «НЛП як лінгвістично орієнтована психотерапія формувалося на основі англійської мови, яка має свої закономірності номінації (назви об'єктів реальності), семантики (організації значення слів) і дейксису (вказування ролей учасників мовної ситуації). Для російської мови багато з цих правил і законів є іншими, тому не треба мати ілюзій, що НЛП можна вивчити за погано перекладеними посібниками чи на семінарах англомовних психотерапевтів» [14, c. 119]. В свою чергу підкреслимо, що україномовний варіант нейролінгвістичного програмування зараз тільки починає розроблятися: майже повністю відсутня література, не визначені термінологічні еквіваленти, необхідною є хоча б мінімальна апробація методик викладання НЛП в умовах україномовного контексту навчання тощо.

3. Сьогодні в Україні, Росії та інших країнах СНД переважна більшість учасників курсів з НЛП не є професійними психологами, тому їхнє судження про НЛП має подекуди аматорсько-побутовий характер. Виключенням тут є хіба що система навчання НЛП у московському Інституті психотерапії та клінічної психології, яке проводить сертифікований тренер НЛП міжнародної категорії, кандидат психологічних наук, доктор медичних наук, декан факультету клінічної психології Російського державного медичного університету, професор Михайло Гордєєв[2] - тут навчаються переважно психотерапевти: лікарі й психологи. В Україні курси та спецкурси з НЛП подекуди також вже є складовою деяких державних вузів (зокрема, курс, який читає у Львівському національному університеті ім. І. Франка кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Інна Галецька, що є представником EA NLPt в Україні), проте, на жаль, більшість психологів-науковців, що викладають НЛП, самі не мають відповідної кваліфікації в нейролінгвістичному програмуванні - світова традиція навчання НЛП, що склалася за останні 30 років, передбачає, що викладати нейролінгвістичне програмування можуть лише сертифіковані (ліцензовані) спеціалісти рівня «Тренер НЛП» міжнародної кваліфікації.

В своєму стислому аналізі науково-методологічних засад та інтелектуальних попередників виникнення нейролінгвістичного програмування ми спираємося в першу чергу на три концептуальні комплекси впливу. Стисло розглянемо кожний з них:

1. Інтелектуальні попередники НЛП (епістемологічні джерела):

2. Вплив практичного досвіду видатних фахівців-психотерапевтів (первинні джерела НЛП-моделювання):

3. Особистісні передумови створення НЛП (суб'єктивно-особистісні джерела):

Крім того, до фактичних джерел НЛП варто віднести всесвітньо відомі розробки академіка І. Павлова (безпосередньо його теорію відтворення умовного рефлексу), ідею динамічного стереотипу М. Бернштейна та принцип домінанти Д. Ухтомського. На цій основі розробники НЛП створили цілісну систему внутрішнього та зовнішнього «якоріння» - стимулів (тригерів), що відтворюють той чи інший життєвий досвід.

Також вважаємо важливим зазначити, що методологія НЛП спирається на філософські концепції Аристотеля та Р. Декарта. А за спогадами доктора психологічних наук, професора, завідуючого кафедрою політичного консалтингу та виборчих технологій ДУ ВШЕ (м. Москва) Олексія Петровича Сітнікова, який свого часу став першим сертифікованим практиком нейролінгвістичного програмування, навчаючись у Дж. Гріндера та Р. Бендлера у США, засновники НЛП в своїх розробках багато в чому орієнтувалися на праці відомого радянського психолога О. Лурії, відкриття у галузі імпрінтингу нобелевського лауреата Конрада Лореца та теорії нейрологічних контурів Тіморі Лірі. Тоді як Франклін Р. Пьюселік в свою чергу стверджує, що методологія нейролінгвістичного програмування використовує геніальний досвід таких дослідників як Джон Ліллі, Хайнц фон Форестор, Г. Спенсер Браун та ін.

Наведене вище стисле окреслення науково-методологічного підґрунтя нейролінгвістичного програмування вимагає також аналізу світоглядних позицій, на які спирається НЛП. Відразу зазначимо, що НЛП відрізняється від більшості існуючих парадигм принциповою відсутністю теорії психіки чи особистості. Таким чином, НЛП постає чи не першою в історії психологічної науки спробою позапарадигмального дослідження психіки людини. Засновники та розробники НЛП (D. Grinder, R. Bandler, F.R. Pucelik) в своїх роботах неодноразово підкреслюють, що будь-яка концепція особистості є своєрідним епістемологічним відбитком світобачення (картою світу) її автора, тож теоретично-пізнавальний релятивізм, на якому ґрунтуються базові принципи НЛП, виключає обмеження окремою моделлю реальності.

Через це нейролінгвістичне програмування ґрунтується на певній системі аксіом - базових пресупозицій, загальних принципів, ціннісне і світоглядне прийняття яких є необхідною умовою успішної і ефективної роботи НЛП-консультанта. Тому ми пропонуємо розглядати базові принципи (пресуппозиції) НЛП як своєрідну філософію нейролінгвістичного програмування, як ідейно-методологічну базу, що забезпечує технологічну компетентність НЛП-спеціаліста. Також вважаємо необхідним підкреслити, що засновники НЛП визначають всі (!) технології, техніки й моделі НЛП виключно як прояв базових пресуппозицій у різних контекстах людської життєдіяльності.

Нагадаємо деякі з основних пресупозицій НЛП та спробуємо проаналізувати їх джерела [10, c. 78], філософсько-методологічну і епістемологічну природу:

Узагальнюючи аксіоматичність базових пресупозицій НЛП, підкреслимо принципову відмову визначати їх як безумовно правильну й остаточно вірну філософську систему, бо тоді ми отримаємо епістемологічне протиріччя з одною з пресупозицій «Немає єдиної «правди»». Але ми пропонуємо зробити метафоричну екстраполяцію й порівняти аксіоми НЛП з аксіомами геометрії, що можливо самі по собі не є фактично істинними, адже дійсно, в природі на відміну від геометрії не існує такого реального явища як «крапка, що не має ані довжини, ані ширини», проте прийняття аксіоми наявності такої крапки надає нам неоціненні можливості здійснювати фактичні розрахунки площини чи об'єму абсолютно реальних предметів. Так само й базові пресупозиції НЛП відтворюють філософсько-світоглядну платформу ефективної консультативної практики.

Один з розробників базових пресупозицій НЛП Франклін Роберт Пьюселік зазначав, що базові пресупозиції є результатом філософсько-методологічного узагальнення практичного досвіду найбільш видатних психологів-консультантів другої половини ХХ століття (М. Еріксона, В. Сетір, Ф. Перлса, К. Роджерса, К. Вітакера, Ф. Фареллі та ін.). Він підкреслює, що ефективність практичної роботи цих консультантів базується на аксіомах тієї світоглядно-філософської бази, що системно презентується в пресупозиціях НЛП.

Як бачимо, й ідеї засновників НЛП, й методики і техніки та філософсько-методологічні і світоглядні засади нейролінгвістичного програмування відповідають скоріше гуманістичній та екзистенційній психологічній ідеології, бо спрямовані на самоактуалізацію особи шляхом, з одного боку, найбільшого розкриття потенціалу, а з іншого, - шляхом моделюванням та засвоєнням найкращих взірців людської геніальності та довершеності.

Роберт Б. Ділтс, Ричард Бендлер, Леслі Камерон-Бендлер, Джон Гріндер та Джудіт Де Лозьє так писали у вступі до першого тому «Нейролінгвістичне програмування» про «душу» НЛП: «Якщо інструменти, створені НЛП, отримають своє застосування також й у інших дисциплінах (крім психотерапії), і чисельність прихильників нейролінгвістичного програмування буде зростати, ми зможемо ще за свого життя бути зачаровані дивами, які будуть такими ж надзвичайними і вражаючими як і висадка людини на Місяць, перемога над віспою чи оволодіння атомною енергією. Відкриються нові перспективи для вирішення проблем у таких сферах як екологія, громадянські права, права людини та права жінок. Перешкоди для нашого потенціалу, що стримують прогрес людства - ведення війн та інші приклади недалекоглядного мислення - це побічні продукти обмеженого суб'єктивного досвіду. Якщо вони будуть осмислені та ліквідовані елегантно і прагматично, у дусі НЛП, тоді ми не тільки зрозуміємо, яким чином Фройд проклав шлях для теорії Ейнштейна; тоді ми зможемо впливати на окремі елементи та передбачати, давати людським істотам право на людяність та суб'єктивно оцінювати, які можливості відкриває нам творчий процес» (Цитата за [10, c. 79]).

Різні авторитетні фахівці тримаються подекуди протилежних думок відносно шляхів та перспектив розвитку НЛП. Так, відомий московський психолог-науковець, НЛП-Майстер міжнародної категорії (M.A. NLP), доктор психологічних наук Ю. Гіппенрейтер вважає [18, c. 153], що НЛП «швидко переросло межі психотерапевтичних задач й перетворилося на психотехнічну концепцію». В той же час один з визнаних і провідних НЛП-терапевтів світового рівня PhD. Петер Щютц (Австрія) у своїй статті «Шляхи НЛПт у Європі» акцентує, що «під пильним контролем наукових груп, в процесі широкого діалогу з іншими напрямками психотерапії в 90-ті роки ХХ століття відбувався розвиток НЛПт: із НЛП виросла НЛП-терапія» [15, c. 43].

Сьогодні після десятиліття дискредитації та профанації нейролінгвістичне програмування знову набуває впевненості й могутності у вирішенні актуальних психологічних проблем, презентуючи величезний багаж психологічних методик та технологій, напрацьованих за більше ніж 30 років свого існування. З іншого боку, на пострадянському просторі (як і всюди у світі) дедалі підсилюється рух за відокремлення професійного НЛП і НЛП-психотерапії від аматорсько-побутового НЛП, яке нажаль останнім часом дещо спаплюжило уявлення про сутність та цілі нейролінгвістичного програмування. Це - рух за відновлення високоякісного й гуманістично-орієнтованого НЛП. Того нейролінгвістичного програмування яким воно створювалося й яким воно по суті своїй завжди залишалося в роботі тих, кого світова спільнота НЛП дійсно визнавала й буде визнавати спеціалістами з нейролінгвістичного програмування, достойними презентувати й впроваджувати даний метод.

Література:

1. Бейтсон Г. Экология разума. Избранные статьи по антропологии, психиатрии и эпистемологии. / Пер. с англ. М.: «Смысл», 2000. - 476 с.

2. Бендлер Р. Гриндер Дж. Рефрейминг. / Пер. с англ. Воронеж, 1995. - 256 с.

3. Бендлер Р. Гриндер Дж. Структура магии (в 2-х томах). / Пер. с англ. СПб., 1993. - т.1 - 201 с., т.2 - 201 с.

4. Бендлер Р., Гриндер Дж., Сатир В. Семейная терапия. - Воронеж, 1993. - 128 с.

5. Браун Дж., Кристинсен Д. Теория и практика семейной психотерапии - СПб.: Питер, 2001. - 352 с.

6. Бурлачук Л.Ф., Кочарян А.С., Жидко М.Е. Психотерапия: Учебник для вузов. 2-е издание, стереотип. - СПб.: Питер, 2007. - 480 с.

7. Гагин Т.В., Козакевич С.С. Модели НЛП в работе психолога. - 2-е изд.- М.: Психотерапия, 2007. - 288.

8. Гордеев М.Н., Гордеева Е. Г. «НЛП в психотерапии». - М.: Из-во Института психотерапии, 2002. - 264 с.

9. Васьківська С. В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник. - К., Четверта хвиля, 2004. - 256 с.

10. Волкер В. Проект НЛП: исходный код. - М.: «Маркетинг», 2002. - 220 с.

11. Гриндер Дж. Черепахи до самого низа НЛП нового поколения Мастер-класс гениальности / Джон Гриндер, Джудит Де Лозье. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - 380 с.

12. Гриндер Дж. Шепот на ветру. Новый код НЛП / Джон Гриндер, Кармен Бостик Сент-Клер. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - 445 с.

13. Деркс Л., Холландер Я. Сущность НЛП. Ключи к личностному развитию. - «КСП+», М., 2000. - 704 с.

14. Калина Н.Ф. Основы психотерапии - М.: «Рефл-бук»; К.: «Ваклар», 1997. - 272 с.

15. Матеріли міжнародної науково-практичної конференції «Проблема психічного здоров'я у сучасній психотерапії» 3-4 листопада 2006 р, Львів, Україна.

16. Миллер Дж., Галантер Е., Прибрам К. Программы и структура поведения. Подробное описание модели Т-О-Т-Е. - М.: Изд-во «Класс», 2000.- 228 с.

17. О'Коннор Д., Сеймор Д. Введение в нейро-лингвитсическое программирование. - Челябинск, 1997. - 285 с.

18. Основные направления современной психотерапии. - М.: «Когнито-Центр», 2000. - 379 с.

19. Пуселик Ф., Люис Б. Магия нейролингвистического программирования без тайн. / Пер. с англ. СПб., 1995 - 176 с.

20. Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття: Навчальний посібник / Вст. Слово В.О. Татенка, Т.М. Титаренко. - К.: Либідь, 1998. - 992 с.

21. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб.: Питер, 2002. - 720 с.

22. Сатир В. Психотерапия семьи. - «Речь», СПб., 2000. - 283 с.

23. Холл М., Боденхаммер Б., Болстенд Р., Хемблетт М. Структура личности. Моделирование «личности» с помощью НЛП и нейросемантики. - М.: «КСП+», 2003, - 603 с.

24. Холл М. Путь НЛП: образ действий, смысл и критерии овладения НЛП / Пер. с англ. Егорова Г. - М.: Профит Стайл, 2008. - 384 с.

[1] Саме тому біхевіористи часто не можуть пояснити, яким чином конкретні та однакові зовнішні впливи призводять різних клієнтів до різних реакцій на одну й тух саму маніпуляцію зовнішніми перемінними та подразниками.

[2] Також можемо рекомендувати прекрасні книжки, де системно розглядаються різні аспекти застосування НЛП як ефективного методу психотерапії [7, 8].

[3] Варто зазначити, що Мілтон-модель подекуди являє собою зворотній (дзеркальний) варіант мета-моделі. На думку Дж. Гріндера це означає, що НЛП вдалося виявити та використовувати перемінні нейролінгвістичного коду, який базується на глибинній структурі природної мови.

[4] У 2007 році автор брав участь у тренінговій сертифікаційній програмі Ф.Р. Пьюселіка «Тренінг для тренерів НЛП», де був сертифікований як тренер НЛП міжнародної категорії.

[5] Вираз самого Ф. Р. Пьюселіка на його семінарі «Дисоційована терапія частин» (DST), що відбувався у Санкт-Петербурзі у листопаді 2007 року.

[6] Тоді вони називали НЛП - мета-психологією, а себе групою «мета-людей».

[7] Дана технологія у 1982 році була визнаною Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) кращою у Сполучених Штатах Америки.

[8] У 2002 році діяльність центрів Ф.Р.Пьюселіка була відзначена Урядом України.