Коучинг - это искусство содействовать интенсивности и качеству работы, обучению и развитию другого человека.

Майлз Дауни

Інтеграція України в євроатлантичний простір та необхідність забезпечення конкурентоспроможності нашої країни передбачає серйозні зміни у розумінні поняття безперервної освіти і самоосвіти. І це в першу чергу стосується перспектив переосмислення можливостей сприяння максимальному саморозкриттю потенціалу лідерів в усіх сферах людської життєдіяльності: адміністративному управлінні, політичному менеджменті, бізнесі, освіті, мистецтві та ін.

Проте, останні декілька років популяризація даного підходу в країнах СНД призвела до дещо спрощеного та вульгаризованого розуміння суті коучингу. Велика кількість популярних статей та літератури, а також хвиля аматорських курсів підготовки спеціалістів з коучингу є, мабуть, відповіддю на величезний запит на послуги коуч-спеціалістів. До того ж низька споживча культура вітчизняних клієнтів робить можливим часту підміну коучингу психологічним консультуванням (іноді навіть з елементами терапії), персональним тренерством чи бізнес-консалтингом.

Відповідно, метою даної статті є створення системного уявлення про коучинг як концепцію практичної психології, що передбачає вирішення завдань:

• Чіткого визначення коучингу як сучасної концепції практичної психології.
• З'ясування джерел та методологічного підґрунтя коучингу.
• Аналізу підходів, методів та технологій коучингу.
• Окреслення суттєвих відмінностей коучингу від найближчих (подекуди й супутніх) різновидів психологічної практики та консультування.
• Конкретизації контекстів застосування коучингу на прикладі передусім закордонного досвіду.

Також мусимо підкреслити, що засобами, які забезпечували вирішення наведених тут завдань, стали не тільки системний порівняльний аналіз літературних джерел (найбільш ґрунтовні книги та статті з коучингу), але й, передусім, професійна освіта автора на програмах системної підготовки у всесвітньо відомих коучів: PhD Мерілін Аткинсон (Канада), PhD Пітер Вріца (Велика Британія), PhD Петер Щютц (Австрія) та ін., а також більш ніж 10-річний досвід професійної роботи коучем.

В даній статті ми будемо виходити з положення, що коучинг як новітня парадигма практичної психології сьогодні вже завершує своє формування як окрема дисципліна. В багатьох країнах Західної Європи, США, Канаді, Ізраїлі, а також країнах Південно-Східної Азії (передусім Китаї, Японії та Південній Кореї) професійна підготовка коучів стала невід'ємною складовою академічної освіти: як класичної університетської, так і курсів МВА. Так, сьогодні існує вже більше сотні різних течій та форм коучингу, зокрема: ко-активний коучинг [12], self-коучинг [7], трансформаційний коучинг [3], NLP-коучинг [6], провокативний коучинг, процесуальний коучинг, трансакційний коучинг, коучинг прийняття рішень [5], системний коучинг [11] тощо.

В цілому всі ці підходи погоджуються, що коучинг можна визначити як процес сприяння максимальному саморозкриттю потенціалу окремих людей чи організацій. Хоча, зі свого боку, кожна зі шкіл коучингу має свої нюанси розуміння сутності коучингу. Так, Ентоні М. Грант дає таке визначення коучингу: «Коучинг - це сфокусований на рішенні, орієнтований на результат і системний процес співробітництва, під час якого коуч сприяє покращенню виконання діяльності, збільшенню життєвого досвіду, самостійному научанню та особистісному зростанню людей з нормальних (не клінічних) популяцій.» [5, с. 27]

А засновник школи трансформаційного коучингу PhD Пітер Вріца вважає, що «коучинг - це мистецтво сприяти розвитку інших людей» [3, с. 18]. Ефективний коуч, на його думку, допомагає іншим людям реалізовувати свій потенціал, який вони вже мають, проте, можливо, ще не проявили.

На нашу думку, коучинг - це наука та мистецтво сприяти саморозкриттю людини чи організації. Коучинг працює як інтерактивний процес підтримки окремих людей і організацій, який полягає в тому, щоб сприяти максимальному розкриттю їхнього потенціалу. Це - оптимізація психічної норми шляхом сприяння проявленню досі не реалізованого ресурсу для вирішення над-завдань в різних сферах життя в контекстах, що постійно змінюються.

Якщо стисло розглянути світоглядні засади становлення коучингу як концепції практичної психології, можна виділити декілька джерел, які формували систему ідей коучингу. Такими джерелами ідей коучингу загалом пропонується вважати:

• Спортивне (індивідуальне і командне) тренерство - технології сприяння досягненню найвищих результатів в спортивних змаганнях - ставати чемпіоном. Тим, кого більш детально цікавлять ці джерела, пропонуємо звертатися в першу чергу до класичних праць засновника коуч-підходу ТімотіУ.Голві [4], що узагальнив більш ніж 100-річний досвід роботи коучів в сфері спортивного тренерства, та досліджень засновника Кільської моделі консультування доктора психологічних наук, професора Уве Грау [11]. Тут головним результатом роботи коуча є забезпечення досягнення спортсменом найвищого результату - рекорду.
• Мистецькі моделі наставництва - освітні методики формування особистості людини мистецтва - митця (співака, художника, актора, скульптора тощо) [7]. Ці моделі мають забезпечувати научання митців такому здійсненню свого потенціалу, що робить можливим створення творів найвищого ґатунку - шедеврів.
• Духовно-буттєві практики - трансформаційні методики виходу за рамки власних обмежень (соціальних, особистісних, індивідуальних) когнітивних та перцептивних. Методики, які надають можливість, за виразом А.Ейнштейна, сприяння виходу до системи більшого масштабу [3]. Нагадаємо, що проблема не може бути вирішена в межах розуміння і сприйняття світу згідно тієї системи, де вона виникла. Тому духовно-буттєві[1] практики коучингу спрямовані перед усім на сприяння можливості вийти за межі «проблемного простору» в «простір вирішення» [8], на те, щоб створити умови для відкриття.

Саме так в коучингу відбувається триєдине поєднання рекорд/шедевр/відкриття.

Також, стисло розглядаючи методологічні засади коучингу, можна визнати, що він є логічним продовженням основних парадигм практичної психології: психодинамічної, когнітивної, поведінкової, гуманістичної, системної та екзистенціальної. Проте, головною принциповою відмінністю коучингу всіх шкіл, напрямків та парадигм є ідея розвитку і розкриття потенціалу психологічно здорової людини з метою досягнення найвищого можливого розвитку. Тут коучинг спирається і на думки давньогрецьких філософів (Аристотель, Сократ); і на погляди митців й мислителів Відродження, що вважали людину достойною кидати виклик богам; і на світорозуміння саморозвитку й щастя у «сродному дєланії» згідно філософської концепції Г. Сковороди; і на міркування Ф. Ніцше щодо розуміння людини як ланки між мавпою та над-людиною; і, безумовно, на ідеї вітчизняних філософів-гуманістів (М. Бєрдяєв, М. Бахтін, М. Вернадський) та антропологічні й епістемологічні теорії (Г. Бейтсон, К. Грейвз, К. Уілбер) другої половини ХХ століття.

Так само поява коучингу була б неможливою без робіт А. Маслоу, Р. Мей, І. Ялома, В. Франкла, М. Еріксона, К. Вітакера, але можна говорити, що коучинг як новітній підхід практичної психології робить такий самий величезний крок в бік визнання потенціалу психічного здоров'я, як й свого часу свого часу зробила клієнт-центрована терапія К. Роджерса по відношенню до класичного психоаналізу З. Фройда. Бо коучинг визнає не тільки право кожної людини перейти від психологічних проблем і хвороб до психологічної норми і здоров'я, але й готовий підтримати кожну людину в її амбітних планах перевершити саму себе.

Також, не зважаючи на те, що коучинг є досить новою концепцією, можна відстежити еволюцію самого поняття коучингу. Термін «коуч» походить від середньовічного англійського слова coach - «візок», «карета». Таким чином коучинг - це своєрідний засіб пересування (просування) клієнта до розкриття його потенціалу. А коуч - своєрідний провідник, який супроводжує людину чи команду до найбільших звершень.

Історично так склалося, що коучинг зазвичай фокусувався не стільки на досягненні покращення в здійсненні якогось конкретного результату, скільки на створенні умов, за яких клієнт відкривав в себе нові ресурси та можливості. Ефективний коуч (наприклад, «коуч голосу для спікерів», «театральний коуч», «коуч подачі в бейсболі» тощо) спостерігав за поведінкою людини та керував тренуваннями, щоб покращити виконання в конкретному контексті чи ситуації. Він допомагав розвитку поведінкової та когнітивної компетенції клієнтів за допомогою уважного спостереження, трансформаційних питань та зворотного зв'язку.

Починаючи з 80-х років ХХ століття поняття коучингу стало використовуватися у більш широкому значенні. За останні роки поняття коучингу набуло більш узагальненого та розширеного змісту. Зараз коучинг лідерів та організацій як і будь-який напрямок практичної психології останнім часом все більше використовує методи спостереження, бесіди, опитування, тестування та моделювання як засоби допомоги діяти більш ефективно та включає в себе проектний коучинг, ситуаційний коучинг і транзитивний коучинг [6, c. 18-19]:

• Ситуаційний коучинг фокусується на конкретному (тактичному) покращенні чи оптимізації роботи в чітко заданому контексті.
• Проектний коучинг охоплює стратегічний менеджмент людини чи команди з метою отримати ефективний кінцевий результат.
• Транзитивний коучинг допомагає людям переходити від одної роботи чи ролі до іншої.

В багатьох організаціях коучинг сьогодні став доповненням, а подекуди й заміною тренінгу. Бо на відміну від тренінгу (навіть персонального) коучинг є більш сфокусованим, контекстуалізованим і має індивідуальну спрямованість, а також, якщо розглядати реальні зміни, коучинг є більш вигідним за ціною, ніж традиційні тренінгові методи, бо підхід коучингу більш орієнтований скоріше на досягнення успішних результатів, ніж на пошук причин існуючих проблем чи формування корисних навичок.

Існує досить багато класифікацій коучингу. В цілому ж можна виділити три великі сфери застосування коучингу:

1.      Адміністративний (а також політичний) коучинг - це робота з першими особами компаній, організацій, державних установ чи політичних структур. Тут коуч допомагає втримувати та примножувати досягнення політичного діяча чи керівника компанії: розподіляти ресурси, здійснювати стратегічне лідерство, грамотно реалізовувати владні повноваження тощо. І часто людина, яка піднялася на найвищий щабель соціальних досягнень, як ніхто потребує поряд із собою спеціаліста, з яким можна обсудити свої надії та мрії, сумніви та побоювання, людини, що має підготовку задати питання і відкрити нове бачення - коуча.

2.      Бізнес-коучинг навчає справлятися людей з професійними викликами. Бізнес-коучинг може бути зосереджений як на окремих людях, так і на всій системі бізнесу в цілому, тоді він буде називатися відповідно персональним бізнес-коучингом та командним бізнес-коучингом. Головними результатами бізнес-коучингу є покращення показників роботи: фінансових, логістичних, управлінських тощо.

3.      Life-коучинг (життєвий коучинг) включає в себе допомогу людям в досягненні особистих цілей, які можуть бути досить далекими від професійних чи організаційних цілей. Як і в транзитивному коучингу, life-коучинг допомагає людям ефективно вирішувати різні життєві завдання, що виникають по мірі того, як особа просувається від однієї стадії життя до іншої. Тут, так само як і в адміністративному чи бізнес-коучингу, можливий і індивідуальний (персональний), і груповий (в даному випадку, наприклад, сімейний) коучинг.

Якщо стисло схарактеризувати зміст, підходи, методи і технології роботи коуча з точки зору психологічної науки, можна виділити декілька основних спрямувань:

1.      Коуч створює специфічну атмосферу взаємної довіри та ініціативної амбітної готовності (з боку клієнта) прийняти виклик для перемоги над собою та успіху в досягненні своєї мети. Це досягається за допомогою, зокрема, технологій ефективного слухання [3], фокусування уваги [4, с. 65-79], цілеспрямованого альянсу [12, с. 40-42] тощо.

2.      Коуч виявляє сильні та слабкі сторони своїх клієнтів за допомогою всіх видів спостереження, діагностичних питань, опитувальників та тестових методик (наприклад, «Колеса Життя» чи «Реєстру оцінювання повсякденних звичок» [12, с. 277-285] або «Компасу для коучів» [3]). І тоді дає конкретний та структурований зворотній зв'язок, формуючи відповідальність та компетентність клієнтів, допомагаючи прояснити їхні позиції та настроїтися на реальні зміни, не втрачаючи із ними контакту та робочих відносин.

3.      Коуч сприяє тому, щоб люди чи команди працювали більш ефективно для досягнення поставлених цілей. Він вміє допомогти клієнту чітко структурувати алгоритми цілепокладання, прийняття рішень, планування чи мотивації за допомогою методик і технологій моделювання (GROW [5], SMART [2], «сходи росту» Френка Пьюселіка тощо).

4.      Коуч допомагає розкритися творчому потенціалу клієнта для доступу до ідей, що відкривають інноваційні можливості. Тут коуч допомагає клієнту змоделювати стратегію виходу в «простір рішення», що буде працювати на всіх рівнях його життя [6] - унікальний та індивідуальний (спрямований на роботу виключно з даним клієнтом) інструмент самоактуалізаційних трансформацій. Бо коучинг - це не просто набір готових інструментальних технологій, коуч має вміти тут-і-зараз «створити» ту чи іншу коуч-технологію безпосередньо «під клієнта».

Таким чином, ефективний коучинг потребує акценту одночасно на ідеї, завданні, відношеннях та можливостях. Загалом в процесі коучингу можна виділити такі фази роботи [9, с. 97-168]:

1. Контракт. Ця фаза має за мету створення партнерських відносин з клієнтом та вирішує завдання:

a.       Узгодження умов співпраці.

b.      Знайомство із запитом на коучинг.

c.       Створення готовності клієнта відповідати за вирішення запиту.

d.      Системний погляд на запит.

e.       Сприяння клієнту в постановці цілей, що можуть бути виміряні.

2. Планування діяльності. Дана фаза має відтворити ініціативу клієнта до вирішення свого запиту:

a.       Проблематизація клієнта - зустрітися «віч-на-віч» із запитом.

b.      Виокремлення проблемного паттерну, що є сутністю запиту.

c.       Створення плану дій та знаходження інструментів для зміни паттерну.

3. Коучинг-вплив. На цій фазі коуч і клієнт мають обрати (погодити) засоби і формати трансформації проблемного паттерну для вирішення запиту клієнта. Це передбачає:

a.       Забезпечення структури і кількості коуч-сесій.

b.      Слідування цілям для розкриття потенціалу клієнта.

c.       Спонукання знищення (порушення) проблемного паттерну.

d.      Вихід за обмеження клієнта.

e.       Підтримка балансу відповідальності в коучингу.

4. Підбиття підсумків. На цій фазі важливими є:

a.       Оцінка результативності коучингу з боку клієнта.

b.      Оцінка ефективності процесу і результатів коучингу з боку коуча.

c.       Перевірка екології, контекстуалізація і закріплення результатів коучингу.

Як бачимо з вищенаведеного описання процесу коучингу, професійна практика коуча тією чи іншою мірою споріднена роботі: викладача, консультанта, психотерапевта, бізнес-тренера, психолога, наставника тощо. Тому дуже важливо критеріально визначити відмінності коучингу від інших (супутніх) різновидів професійної психологічної практики:

1. Коучинг та психотерапія.

• Психотерапія передусім проводиться із людьми, що мають досить серйозні психічні травми чи патології. Клієнти терапевта потребують звільнення від психічних та/чи психосоматичних симптомів. Їхні проблеми зазвичай є наслідками цих травм, тому терапевт має з'ясувати причини (травми чи патології) для того, щоб допомогти клієнту позбутися теперішніх симптомів. Метафорично робота психотерапевта нагадує реабілітаційну фізіотерапію, що здійснюється після (чи в контексті) лікування для людей, які були травмовані.
• До коуча звертаються клієнти, в яких відсутні будь-які дисфункції, люди, що зазвичай дуже успішні професійно. Коучинг спрямований не на аналіз проблем чи труднощів, а на пошук рішень та ресурсів, що можуть ще більш покращити життєдіяльність клієнта. Це скоріше нагадує тренера-спортсмена, що буде займатися з людиною виключно у випадку, якщо та є фізично здоровою.

2. Коучинг та психологічне консультування.

• До психолога-консультанта звертаються люди в так званому «пограничному стані» чи ті, хто потребує психологічної корекції, бо стикаються з ситуаціями життєвих криз чи випробувань. І навіть якщо психолог-консультант належить до гуманістичного чи екзистенційного напрямку, і його робота буде будуватися на недирективних принципах співпраці, він все одно буде пропонувати своєму клієнтові ті чи інші стандартизовані техніки чи методики, впливаючи на клієнта з метою допомогти йому прийти до психічної норми. Тут діє принцип намагання за допомогою психокорекції отримати стан «краще від гіршого».
• Коуч працює з клієнтами, що є в стані норми, але хочуть більшого розвитку. Клієнти коуча скоріше самі кидають життю виклик, бо хочуть вийти на більш високий рівень якості життя. І тут робота коуча буде полягати у сприянні еволюції клієнта згідно принципу «краще від нормального».

3. Коучинг та викладання.

• Традиційне навчання, навіть в режимі тематичних бізнес-семінарів, передбачає, що викладач є активною стороною, що надає інформацію й знання аудиторії, з тем, в яких він є експертом. Тут позиції: викладач - експерт, аудиторія - споживач.
• Коуч має втримувати позицію «не-знання» та спонукати клієнта до того, щоб він сам (клієнт) породжував чи задіював знання та робив відкриття, які допоможуть йому у вирішенні його запиту. Тут позиції: клієнт - експерт, коуч - каталізатор.

4. Коучинг та тренерство.

• Тренер формує в своїх клієнтів нові знання та навички для того, щоб вони були більш успішними (адаптація, соціалізація, індивідуація, самоактуалізація тощо). В тренера зазвичай мають бути відповіді на ті питання, що є в аудиторії, проте практика показує, що навички тренінгу здебільшого погано переносяться у робоче середовище. Це називають - «навички тренінгових залів».
• Коуч (навіть якщо він працює не індивідуально, а з групою) має формувати вміння і навички безпосередньо в контексті роботи. В коуча немає відповідей, в нього є питання, які допомагають клієнтам знайти відповідь. Коучинг, що доповнює тренінг, суттєво підвищує ефективність останнього.

5. Коучинг та управлінський консалтинг.

• Бізнес-консультант має бути експертом в своїй галузі (економіка, фінанси, менеджмент тощо). Консультанти пропонують готові моделі організаційних змін, ґрунтуючись на аналізі поточної ситуації в бізнесі. Консультанти працюють з інформацією, процесами та процедурами, а також готові давати поради що і як треба робити.
• Коуч є експертом передусім у підтримці процесів самонаучання, саморозкриття та досягнення поставлених цілей. Коуч допомагає клієнтам самостійно знайти відповіді та рішення. Коучі працюють з людьми, відношеннями та навичками міжособистісного спілкування. Коучі задають «сильні» запитання.

6. Коучинг та наставництво.

• Наставництво як напрямок поки що є менш відомим у вітчизняній професійній психологічній практиці. Наставник - старший колега, що дає поради молодшому чи менш досвідченому та виступає для нього як рольова модель та зразок професійної ефективності й успіху. Наставництво зосереджено на досягненні цілі, а питання, що в ньому обговорюються, мають широкий діапазон від професійних до особистісних. Наставник зазвичай має величезний і багаторічний досвід в тому виді (сфері) бізнесу, де він займається наставництвом.
• Коуч може не мати досвіду у тій сфері бізнесу, де працюють його клієнти. Він має бути досвідченим передусім у тому, щоб сприяти своїм клієнтам у самостійному знаходженні та впровадженні прикладів успішності досягнення поставлених цілей. Клієнти коуча стають ніби наставниками для самих себе.

В цілому суттєва унікальність процесу коучингу як професійної психологічної практики стисло може бути описана так:

1.      «Знайти» себе в тому чи іншому контексті життєдіяльності.

2.      «Відкрити» себе для тих ресурсів і можливостей, що є і можуть бути актуалізовані.

3.      «Використати» в собі ці нові можливості для перемоги над власними обмеженнями, саморозкриття, самовдосконалення і самореалізації.

Крім того, для розуміння критеріїв якості та професійних стандартів роботи професійних коучів важливо чітко окреслити контексти застосування коучингу в умовах сучасної світової практики. Таким чином розуміння соціально-професійних ніш, що потребують послуг коучинг, має допомогти коучу-початківцю результативно побудувати свою практику. Бо разом зі зростанням потреб в коучингових послугах зростає й потреба у коучингових спеціальностях, деякі з яких вже стали популярними, в той час як інші тільки починають з'являтися в переліку спеціалізацій коуча. Також якісь спеціальності потребують спеціальної освіти, ліцензування чи проходження додаткових навчальних програм.

Нижче ми наведемо стислий перелік спеціалізацій в коучингу згідно класифікації міжнародних стандартів International Coach Federation (ICF):

• Корпоративний коучинг: коучинг для керівників; коучинг з організаційного розвитку; коучинг з управління персоналом; коучинг з організаційної культури; коучинг з ре-інженірінгу; коучинг з лідерства; коучинг для ради директорів; коуч для відділу кадрів; коучинг з якості.
• Коучинг з продажів: коуч з продажів; коуч із зв'язків з громадськістю; коуч з маркетингу; коуч з управління брендом; коуч з цінової стратегії; коуч з реклами; коуч з директ-маркетингу; коуч з особистого маркетингу.
• Коучинг в малому бізнесі: коуч з нового бізнесу; коуч для підприємців; коуч для інновацій в бізнесі; коуч для перетворенню в бізнесі; коуч з нерухомості; коуч з сітьового маркетингу; коуч з побудови ділових відносин; коуч з планування та бюджетування; коуч з фінансів в бізнесі; коуч з партнерства.
• Коучинг відносин: коуч відносин в шлюбі; сімейний коуч; командний коуч; коуч для батьків; коуч з подолання наслідків розлучення; коуч з встановлення відносин.
• Коучинг етапів та стилю життя: коуч для тих, хто хоче почати все з початку; коуч для бебі-бумерів; коуч для тих, хто виходить на пенсію; коуч з дизайну стилю життя; коуч для підлітків; коуч для студентів; коуч для трудоголиків; коуч для перехідного періоду; коуч для особистісного перетворення.
• Коучинг якості життя: коуч з психофізичного розвитку; коуч з фітнесу; коуч з дієти та харчування; коуч з відпочинку; коуч з подорожей та пригод; коуч з добробуту; коуч з подолання стресу.
• Коучинг з досягнення успіху: коуч з мотивації; коуч цілей та результатів; коуч з ідей та творчості; коуч з управління часом; коуч з стратегічного планування; коуч з побудови кар'єри; коуч з пошуку бізнес-партнерів та ін.

Наведений вище перелік спеціалізацій безумовно може бути доповнений згідно стандартів інших міжнародних спільнот та асоціацій професійних коучів. Бо сьогодні ж в світі існує біля 300 професійних об'єднань коучів. Найбільш відомі: the Worldwide Association of Business Coaches (WABC), International Coaching Council (ICC), the International Coach Federation (ICF), the International Association of Coaching (IAC), the Certified Coaches Federation (CCF), the European Coaching Institute (ECI), the International Guild of Coaches (IGC), the International Coach Union (ICU) та інші. Також є багато великих коуч-організацій, що працюють поза межами професійних асоціацій і об'єднань, наприклад, Міжнародна Академія Трансформаційного Коучингу та Лідерства (IATC&L), Віденський інститут коучингу (VIC) під орудою доктора психології, засновника Третьої віденської психотерапевтичної школи (нейролінгвістичної психотерапії) Петера Щютца тощо.

У вітчизняній практиці коучинг як дисципліна тільки за останні 3-5 років почав окреслювати вимоги до професійних стандартів та компетентності спеціалістів з коучингу, тому більшість українських професійних об'єднань коучів орієнтуються на стандарти, що встановлені міжнародними організаціями та установами. А критерії й стандарти компетентності та професійної етики спеціалістів з коучингу можуть стати темою окремого дослідження.

Системне ж уявлення про коучинг як сучасну концепцію практичної психології дозволяє нам зробити наступні висновки:

• Пропонується вважати, що коучинг як професійна дисципліна вивчає факти і закономірності, механізми та способи створення передумов максимального саморозкриття потенціалу особи чи організації, включаючи професійне самоусвідомлення та лідерство, самовдосконалення та саморегуляцію.
• Основними джерелами коучингу як сучасної концепції практичної психології є спортивне (індивідуальне і командне) тренерство, мистецькі моделі наставництва та духовно-буттєві практики.
• Коучинг має наукове і світоглядно-методологічне підґрунтя та є закономірним продовженням ідей психологічної практики, властивих для гуманістичної, екзистенційної, постмодерністської,трансперсональної та інтегральної психологічної парадигми кінця ХХ століття.
• Аналіз підходів, методів та технологій коучингу показує, що коучинг як концепція практичної психології, з одного боку, спирається на загальновідомі методи психологічної науки: спостереження, опитування, бесіда, тестування, моделювання тощо, а з іншого боку, має власні стандартизовані та апробовані процедури, моделі та технології самоактуалізації (SMATR, GROW та ін.).
• Коучинг як сучасна концепція практичної психології має суттєві відмінності від інших різновидів професійної психологічної практики та консультування.
• В коучингу є свої конкретні контексти застосування та критерії компетентності коуч-спеціалістів, які поки що є стандартизованими лише в закордонній міжнародній практиці.

На своїх тренінгах всесвітньо відома ведуча навчальних програм з коучингу, керівник International Ericson University, доктор психології Мерілін Аткинсон [1, 2] часто наводить приклад, що за даними журналу «News Week» у 2007 році коучинг як професійна психологічна практика став найбільш затребуваною бізнес-послугою в країнах Північної Америки, Західної Європи та Південно-Східної Азії. Тож, можна сподіватися, що настане час і у вітчизняній психологічній практиці, коли професія коуча заслужено отримає своє належне місце та визнання.

Література:

1. Аткинсон Мэрилин, Чоис Т. Рае Наука и искусство коучинга: Внутренняя динамика / Пер. с англ. - К.: Companion Group, 2009. - 208 с.

2. Аткинсон Мэрилин, Чоис Т. Рае Пошаговая система: Наука и искусство коучинга / Пер. с англ. - К.: Companion Group, 2009. - 208 с.

3. Врица П. Ардуи Я. Когда качество действий встречается с центровкой. Компас для коучей. - М.: Международная Академия Трансформационного Коучинга и Лидерства, 2008. - 224 с.

4. Голви У. Тимоти Максимальная самореализация. Работа как внутренняя игра. Фокус, обучение, удовольствие и мобильность на рабочем месте. - М.: Издательство: Альпина Бизнес Букс, 2005 г. - 264 с.

5. Грант Э., Грин Дж. Коучинг принятия решений. Питер, 2005. - 138 с.

6. Дилтс Р. Коучинг с помощью НЛП. - СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2004. - 256 с.

7. Лусиани Джозеф Сила Self-коучинга: Пять шагов к самореализации и успеху / Перев. С англ. - М.: ООО Изд. Дом «София», 2006. - 288 с.

8. О'Коннор Джозеф Искусство системного мышления: Необходимые знания о системах и творческом подходе к решению проблем / Дж. О'Коннор и Иан Макдермот; Пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. - 256 с.

9. О'Нил М. Коучинг руководителей: твердость и открытость. Системный подход в привлечении руководителей к решению их проблем. М.: Издательство Международная академия корпоративного управления и бизнеса, 2005. - 224 с.

10. Рейнольдс М. Коучинг: эмоциональная компетентность / Пер. с англ. Центра поддержки корпоративного управления и бизнеса. - Центр поддержки корпоративного управления и бизнеса, 2003, - 112 с.

11. Томашек Н. Системный коучинг. Целеоринтированный подход в консультировании / Пер. с нам. - Х.: Изд-во Гуманитарный центр, 2008. - 176 с.

12. Уитворд Л., Кимси-Хауз Г., Сандал Ф. Ко-активный коучинг: Учебник / Пер. с англ. - М.: Издательство Центра поддержки корпоративного управления и бизнеса, 2004. - 360 с.

[1] Тут і далі пропонується розуміти буттєву духовність як екзистенційне бажання належати до системи більшого масштабу, спрямування до виходу за межи. Згідно ідеї Мартіна Хайдеггера про два фундаментальні модуси існування в світі: 1) стан забуття буття - капітуляція перед повсякденністю; 2) стан усвідомлення буття - безперервне і відповідальне онтологічне поєднання з творінням власної самості.