Календарь тренингов
|
Новости
НЛП-Мастер-2012 "Unlimited life" НЛП-Мастер-2012 "Unlimited life" 9 мая 2012 года завершилpпервая ступень Мастерского курса в Крыму... |
Мастер-класс "Введение в коучинг реальности" Мастер-класс "Введение в коучинг реальности" 28.04.12 с 19.00 по 21.30 в Тренинг-Студии по адрес... |
Мастер-класс "Бессмертие" Мастер-класс "Бессмертие" 26 апреля 2012 года в Тренинг-Студии состоится долгожданный мастер-класс ... |
НЛП-3: Практики духовности. Выбор Ботхисаттвы. НЛП-3: Практики духовности. Выбор Ботхисаттвы. 31.03-1.04 состоялась 5 завершающая ступень "НЛП-3: ... |
Уникальные практики НЛП Третьего поколения в Киеве Уникальные практики НЛП Третьего поколения в Киеве 31.03-1.04 2012 состоится очередная Пятая ступен... |
СИСТЕМНАЯ АКМЕОЛОГИЯ Внимание: 29 марта 2012 состоится мастер-класс по Динамике Живых Систем "СИСТЕМНАЯ АКМЕОЛОГИЯ" СИСТ... |
16 марта состоялся мастер-класс ПРАКТИКИ ЖИЗНИ 16 марта состоялся мастер-класс ПРАКТИКИ ЖИЗНИ Жизнь – это мечта для мудрых, игра для дураков, ком... |
ЖИВЫЕ ИГРЫ ЖИВЫЕ ИГРЫ Что наша жизнь? – Игра!А.С. Пушкин "Пиковая дама" Любая игра – модель жизни. Игры пред... |
"НЛП-3: Практики духовности". Ступень 4. "Гармония сфер". "НЛП-3: Практики духовности". Ступень 4. "Гармония сфер". 28-29.01.2012 состоялась 4 ступень уник... |
тренинг тренеров Тренинг тренеров С 3 по 12 января 2012 года в Киеве состоялся "Тренинг Тренеров", который провод... |
Сертификация НЛП-Мастеров Сертификация НЛП-Мастеров Сертификация НЛП-Мастеров состоялась 25 декабря в помещении Киевского ин... |
Вручение наград Международного Академического Рейтинга "Золо Вручение наград Международного Академического Рейтинга "Золотая Фортуна" 16 декабря 2011 года в Б... |
НаградаНАГРАДА Уважаемый Всеволод Владимирович! Уведомляем Вас, что 16 декабря 2011 года в Большом Конфе... |
СЕРТИФИКАЦИЯ НЛП-МАСТЕРОВ СЕРТИФИКАЦИЯ НЛП-МАСТЕРОВ Приглашаем всех желающих соприкоснуться с самой сутью НЛП - моделировани... |
НЛП-3: Практики духовности. НЛП 3: Практики духовности В последние выходные ноября в Киеве состоялась третья ступень программы ... |
- + 3 |
| ТЕХНОЛОГІЇ КОНСУЛЬТУВАННЯ І ПОСЕРЕДНИЦТВА |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова
ТЕХНОЛОГІЇ КОНСУЛЬТУВАННЯ І ПОСЕРЕДНИЦТВА
Методичні рекомендації
для самостійної роботи студентів
КИЇВ - 2011
Підготовлено викладачем кафедри галузевої психології та психології управління Інституту соціальної роботи та управління НПУ імені М.П. Драгоманова В.В. Зеленіним.
Рецензенти:
О. Б. Мельничук – кандидат психологічних наук, доцент кафедри галузевої психології та психології управління Інститут соціальної роботи та управління НПУ імені М.П. Драгоманова.
К. Л. Мілютіна – кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології розвитку Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Зеленін В.В. Технології консультування і посередництва. Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, – 2011. – 39 с.
Методичні рекомендації містять пояснювальну записку, методичні вказівки щодо організації самостійної роботи, основні поняття до кожної теми, питання для самоконтролю знань та навичок, список літератури для обов’язкової роботи з першоджерелами, творчі завдання, а також список рекомендованої літератури.
Рекомендовано до друку рішенням Науково-методичної ради
Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова
(протокол № __ від ________ 2011 року)
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів підготовлені відповідно до програми курсу «Технології консультування і посередництва» що орієнтований на студентів, які мають подвійну спеціальність «Практична психологія».
Самостійна робота студенів з курсу «Технології консультування і посередництва» займає важливе місце у навчальному процесі вузу при підготовці фахівців з практичної психології, сприяє оволодінню майбутніми практичними психологами професійними знаннями, уміннями та навичками, що можуть бути застосовані в різних контекстах індивідуальної та групової психосоціальної роботи: психологічної діагностики, психокорекції, психологічного консультування, психологічної допомоги, професійного і організаційного консультування, посередництва тощо.
Завдання для самостійної роботи спрямовані на те, щоб сформувати у майбутніх практичних психологів професійне мислення, уміння і навички розв’язувати практичні завдання, забезпечити активність і самостійне оволодіння парадигмами, форматами та методами консультативної і посередницької практики; сприяти усвідомленню студентами своїх особистісних якостей та рівня підготовки до майбутньої професійної діяльності.
Матеріали даних методичних рекомендацій для самостійної роботи студентів з курсу «Технології консультування і посередництва» мають таку структуру:
o На початку кожної теми подано методичні вказівки щодо організації самостійної роботи студентів при підготовці даної теми.
o Виділено основні поняття до кожної теми, що мають обов’язково бути відображеними студентом у психологічному словнику термінів.
o Визначено питання для самоконтролю і самоперевірці знань.
o Наведено список літератури (першоджерела) для обов’язкового опрацювання, яке передбачає анотування або ж конспектування вказаних робіт в цілому чи їх окремих частин (відповідно до теми та проблем, що розглядатимуться та семінарсько-практичному занятті).
o Пропонуються творчі завдання (проблемні ситуації), які спрямовані на розвиток вмінь та навичок застосовувати набуті теоретичні знання в практиці групової і індивідуальної психологічної роботи.
o Вказано рекомендовану основну та додаткову літературу.
Залежно від профілю спеціальності фахівця, умов організації навчального процесу (денна, заочна, дистанційна форми навчання) та часу, визначеного в навчальних планах на семінарсько-практичні заняття з курсу «Технології консультування і посередництва», в кожному окремому випадку можуть бути відібрані також деякі із запропонованих завдань для самостійної роботи студентів, визначені процедури виконання цих завдань та оцінки результатів.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
з дисципліни «Технології консультування і посередництва»
Модуль І. Психологічне консультування
Тема 1. Особливості психологічного консультування
Методичні вказівки: Для опанування даної теми студенти мають чітко засвоїти особливості динаміки становлення поняття психологічного консультування – це сукупність процедур, спрямованих на допомогу людині у вирішенні проблем і прийнятті рішень відносно професійної кар’єри, шлюбу, сім’ї, вдосконалення особистості та міжособистісних відносин. В процесі вивчення рекомендованої літератури студенту варто звернути увагу на схожість та відмінності психологічного консультування і психотерапії. Студентам треба ознайомитися з історією появи та етапами розвитку практики психологічного консультування.
Як найважливіший аспект психологічного консультування як феномену психологічної практики треба виділити: цілі, предмет та завдання психологічного консультування. Також варто підкреслити нерозривний зв’язок між метою та світоглядно-методологічними засадами психологічного консультування.
Важливо звернути увагу на етичні норми, правила та принципи психологічного консультування: добровільність, рівноправність, активність, конфіденційність, дослідницька позиція. А також треба чітко визначити загальну класифікацію типів психологічного консультування: контактне та дистанційне консультування; консультування відповідно вікової періодизації та ін.
На самостійне опрацювання виносяться питання порівняльного аналізу сучасних напрямків психологічного консультування: індивідуальне, сімейне, групове, мультикультурне на ін., а також різновидів психологічного консультування: поведінкове, психодинамічне (психоаналітичне), когнітивне, психодраматичне, екзистенційно-гуманістичне, конструктивістське, інтегративне, системно-феноменологічне тощо.
Словникова робота: Психологічне консультування (ПК) (Н. Burks та В. Steffire), психотерапія, психологічна профілактика, психодіагностика, психологічна корекція, психологічна служба, групи зустрічей, група консультування, психотерапевтична група, група самодопомоги і підтримки, групова психокорекція, мета психологічного консультування, цілі психологічного консультування, предмет психологічного консультування, завдання психологічного консультування, світоглядно-методологічні концепти психологічного консультування (за А. Адлером, Е. Берном, А. Еллісом, Р. Мей, Дж. Морено, Ф. Перлсом, К. Роджерсом, В. Франклом, З. Фройдом, К. Хорні, Б. Хеллінгером, К. Юнгом, І. Яломом та ін.).
Питання та завдання для самоконтролю:
1. Назвіть та стисло схарактеризуйте основні етапи виникнення і розвитку психологічного консультування.
2. Окресліть соціальні, філософські та наукові передумови виникнення психологічної консультації як професії.
3. Якою є проблематика психологічного консультування в контексті вітчизняної психології?
4. Що спільного та в чому різниця між психологічною профілактикою, психологічною корекцією, психогігієною та психологічним консультуванням?
5. В чому різниця між психологічним консультуванням і психотерапією? З якою метою застосовується психологічне консультування?
6. Психологічне консультування як один з видів психологічної допомоги. Зробіть стислий аналіз місця і специфіки психологічного консультування в системі методів практичної психології.
7. Сучасна психологічна практика та роль психологічного консультування в ній. Розкрийте значення психологічного консультування.
8. Назвіть та схарактеризуйте основні принципи психологічного консультування.
9. В яких сферах людської життєдіяльності має застосовуватися психологічне консультування?
10. Дайте визначення методології психологічного консультування. Наведіть та обґрунтуйте декілька точок зору, які відображають різне розуміння мети, предмету та завдань психологічного консультування.
11. Що може бути змістом психологічного консультування?
12. Дайте стислу характеристику основним видам психологічного консультування.
13. Якою є сутність та найважливіші етичні принципи реалізації методів і технологій психологічного консультування?
14. Дайте визначення методу психологічного консультування?
15. Перелічіть принципи організації психологічного консультування.
16. Назвіть основні норми і правила, які застосовуються в психологічного консультування, та дайте їхню стислу характеристику.
17. Охарактеризуйте роль та місце попередньої підготовки до організації і проведення психологічного консультування.
18. Назвіть основні форми просторової організації психологічного консультування та дайте їм стислу характеристику.
19. Що включають в себе організаційні умови проведення психологічного консультування?
20. Сформулюйте основні відмінності в розробці проблематики психологічного консультування в Україні, країнах СНД, розвинутих країнах і в країнах «третього світу».
21. Визначте проблематику і особливості розвитку психологічного консультування в сучасному світі.
Робота с першоджерелами (анотування літератури):
1. Абрамова Г.С. Практическая психология: Учебник для студентов вузов. – Изд. 8-е, перераб. и доп. – М.: Академический проект; Триста, 2005. – 495 с.
2. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. – М.: Независимая фирма «Класс», 2000. – 208 с.
3. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256 с.
4. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. – М.: Академический проект, 1999. – 240 с.
5. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. Как давать и обретать душевное здоровье / Пер. с англ. – М.: Апрель Пресс, изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – 256 с.
6. Немов Р.С. Основы психологического консультирования: Учеб. для студ. педвузов. — М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999. – 384 с.
7. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. — М.: ТЦ «Сфера», 2000. – 512 с.
8. Основи практичної психології /В.Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – 536с.
Творчі завдання та проблемні ситуації:
Завдання 1.
Виберіть правильні відповіді з запропонованих варіантів. Обґрунтуйте свою думку.
Першими фахівцями, що виділили психологічне консультування як окремий вид психологічної допомоги були… а) З. Фройд та А. Адлер; б) К. Роджерс та Р. Мей; в) І. Павлов та М. Бєхтєрєв; г) Е. Берн та Дж. Морено; д) всі відповіді правильні; е) всі відповіді неправильні.
Завдання 2.
Складіть психограму психолога-практика.
Завдання 3.
Дайте відповідь, які з цих тверджень є більш вірними:
Поясніть свою відповідь.
Завдання 4.
Проведіть дискусії на тему «Підготовка до консультативної практики»:
Завдання 5.
Заповніть таблицю «Цілі консультування відповідно основних напрямків»:
Завдання 6.
Згадайте випадки, коли Ви переживали якусь кризову ситуацію, тож потребували психологічної підтримки. Дайте відповідь на питання:
Завдання 7.
Заповніть таблицю «Теоретичні принципи сучасних напрямків психологічного консультування»:
Завдання 8.
Продовжить (напишіть повністю) дефініції професійно важливих та особистих якосте психолога-консультанта (за Р. Кочунасом):
Завдання 9.
Зробіть порівняльний аналіз Етичних принципів роботи психолога-консультанта, прийнятих на І Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року, та наданих Альошиною Ю. Є. в її книзі «Индивидуальное и семейное психологическое консультирование» [3, с.12].
Завдання 10.
Підготуйте тези до науково-публіцистичних статей:
Література:
1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 13, 14, 15, 16, 18, 20, 21, 30, 36, 42, 44, 59, 71, 77, 90, 91.
Тема 2. Процес психологічного консультування: підготовка і проведення його етапи і процедури
Методичні вказівки: В процесі підготовки до заняття і виконання завдань самостійної роботи слід звернути особливу увагу загальні і спеціальні питання підготовки консультанта до психоконсультативної практики. Студенти, з одного боку, мають добре засвоїти загальні вимоги до підготовки психологічного консультування: вибір приміщення і облаштування місця консультації; необхідна документація і оргтехніка; доступ до психологічної літератури та джерел інформації. З іншого боку, спеціальні питання підготовки психологічного консультування: попереднє знайомство з клієнтом на основі даних про нього; підготовка матеріалів та обладнання, що можуть знадобитися в процесі консультації; залучення додаткових джерел про клієнта; розробка плану проведення консультації з врахуванням індивідуальних особливостей клієнта і проблеми, що хвилює його.
Слід також звернути увагу студентів на співвідношення основних етапів та процедур психологічного консультування при підготовці, організації та проведенні психо-консультативної практики: підготовчий етап, етап налаштування на роботу, діагностичний етап, рекомендаційний етап, контрольний етап.
Особливу увагу слід звернути також і на визначення структури психологічного консультування: дослідження проблем; двовимірне визначення проблем; ідентифікація проблем; планування; діяльність; оцінка і зворотний зв'язок
На самостійне опрацювання виносяться питання виправлення та запобігання найбільш поширеним помилкам психолога-початківця: подолання напруги і невпевненості у собі; мистецтво бути собою і відвертість з клієнтами; намагання бути довершеним; добросовісність по відношенню до себе і клієнтів; надія на швидкі результати; «розчинення» в проблемах клієнтів; надання порад і сприяння поспішливим рішенням; моралізація і повчання.
Словникова робота: процес психологічного консультування, етапи психологічного консультування, процедури психологічного консультування, підготовка до психологічного консультування, структура психологічного консультування, робочі установки консультанта, кваліфікація психолога-консультанта.
Питання та завдання для самоконтролю:
1. Визначте компоненти професійної готовності до психоконсультативної роботи. Які знання треба мати психологу-консультанту?
2. Якими вміннями та навичками має володіти сучасний консультант-психолог?
3. Що включає в себе практична підготовка консультанта до роботи (психологічної консультації)?
4. Яким є зміст загальної професійної підготовки психолога-консультанта?
5. З чого складається спеціальна професійна підготовка психолога-консультанта?
6. Які психологічні дисципліни, що має глибоко знати психолог-консультант?
7. Навіщо крім знань, умінь і навичок психологу-консультанту необхідний великий досвід практичної роботи?
8. Якою є науково-практична база, що є підґрунтям професійної підготовки психолога-консультанта?
9. Чим відрізняється практична робота психолога-консультанта від науково-дослідницької роботи вченого-психолога та навчальної діяльності викладача психологічних дисциплін?
10. Яким чином відбувається підвищення професійної кваліфікації психолога-консультанта та навіщо це треба робити?
11. Якими є основні напрямки підвищення кваліфікації психолога-консультанта?
12. Як співвідносяться основні етапи та процедури психологічного консультування?
13. Опишіть системну модель структури психологічного консультування (за Б.Е. Гілландом). Як у стадіях цієї структури відображено універсальні риси психологічного консультування будь-якої орієнтації?
14. Зазначте початок бесіди з клієнтом як етап психологічного консультування, наведіть техніки, пов’язані із зняттям психологічної напруги у клієнта і активізацією його розповіді на стадії сповіді.
15. Якими є техніки, вживані при інтерпретації сповіді клієнта?
16. Опишіть прийоми емоційно-позитивного налаштування клієнта при першій зустрічі.
17. Назвіть техніки, пов’язані з зустріччю клієнта в психологічній консультації.
18. Якими є практики спілкування консультанта з клієнтом після закінчення консультації? Перелічіть різновиди форматів пост-консультативної взаємодії.
19. Дайте характеристику поняття «емпатійне слухання».
20. Охарактеризуйте найбільш поширені помилки психолога-початківця.
Робота с першоджерелами (анотування літератури):
1. Абрамова Г.С. Практическая психология: Учебник для студентов вузов. – Изд. 8-е, перераб. и доп. – М.: Академический проект; Триста, 2005. – 495 с.
2. Айви А.Е., Айви М.Б., Саймэк-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия: методы, теории и техники. Практическое руководство. — М.: , 1999 – 487 с.
3. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. – М.: Независимая фирма «Класс», 2000. – 208 с.
4. Меновщиков В.Ю. Введение в психологическое консультирование. – М.: Смысл 2000.– 109 с.
5. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256 с.
6. Васьківська С.В. Технологія консультування – К.: Главнік, 2005. – 96 с.
7. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. – М.: "Рефл-бук"; К.: "Ваклер", 1997. – 272 с.
8. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. – М.: Академический проект, 1999. – 240 с.
9. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. Как давать и обретать душевное здоровье / Пер. с англ. – М.: Апрель Пресс, изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – 256 с.
10. Немов Р.С. Основы психологического консультирования: Учеб. для студ. педвузов. — М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999. – 384 с.
11. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. — М.: ТЦ «Сфера», 2000. – 512 с.
12. Основи практичної психології /В.Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
Творчі завдання та проблемні ситуації:
Завдання 1.
Проаналізуйте фрази консультанта та зробіть висновки з приводу директивності і недирективності використовуваного підходу. Які директиви належать кваліфікованому консультантові, а які – некваліфікованому:
Обґрунтуйте свої відповіді.
Завдання 2.
Проведіть (в трійках: консультант, клієнт, спостерігач) рольову гру «консультативна взаємодія», яка має імітувати сурогатну консультацію. Після завершення гри узагальніть ваші знання про етапність консультативного процесу. Дайте відповіді на питання:
Завдання 3.
Проведіть групову дискусіющодо загальних правил й установок психолога-консультанта, які структурують процес консультування і роблять його ефективним:
Завдання 4.
Проведіть ділову гру «Знайомство», метою якої є відпрацювання технологій початку консультативної взаємодії:
Завдання 5.
Розмовляючи зі своїми знайомими та друзями, спробуйте звернутися до них як до потенційних клієнтів, використовуючи емоційну підтримку та фрази з мовного етикету консультанта.
Обміняйтеся своїм «досвідом» консультування з колегами-психологами та такими ж початківцями як Ви. Проаналізуйте найбільш характерні помилки встановлення контакту та побудови консультативної взаємодії.
Завдання 6.
Заповніть таблицю «Етапи і процедури консультативної практики»:
Завдання 7.
Формування навичок перетворення скарги на запит. Працюючи у невеликих групах (3-4 особи), наведіть і проаналізуйте декілька скарг, визначаючи локус скарги, проблему «клієнта», психологічний запит, – спробуйте визначити основні теми майбутньої бесіди. Проаналізуйте явні та приховані фрагменти скарги.
Завдання 8.
Проведіть практикум з метою формування навичок диференціації скарги і психологічного запиту. Ділова гра «Визнач запит» (5-9 осіб):
Завдання 9.
Проведіть практикум «Формулювання психотерапевтичного завдання»:
Завдання 10.
Проведіть практикум «Аналіз результативності консультування»:
Завдання 11.
Проведіть груповий диспут за однією (декількома) темами з метою виправлення та запобігання найбільш поширеним помилкам психолога-початківця:
Завдання 12.
Підготуйте реферати (доповіді):
Література:
1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 13, 14, 15, 16, 18,44, 56, 76, 83, 94.
Тема 3. Спеціальні проблеми психологічного консультування та консультування малої групи
Методичні вказівки: Студенти мають чітко засвоїти моделі індивідуального консультування, схеми і підходи до збору психологічного анамнезу та технології роботи з спеціальними проблемами психологічного консультування.
Для більш глибокого засвоєння сутності і особливостей групового психологічного тренінгу студенти мають акцентувати увагу на загальному алгоритмі психо-консультативної практики: формулювання запиту, діагностика порушення, визначення проблемної ситуації та її причин, з’ясування бажаних результатів та ефектів від консультативного впливу, застосування консультативної технології, перевірка і закріплення отриманого результату.
Необхідно спеціально зупинитися на поняттях норм та правил консультативної роботи з спеціальних проблем психологічного консультування: консультування тривожних клієнтів; консультування при реакціях страху і фобіях; консультування вороже налаштованих і агресивних клієнтів; особливості консультування «невмотивованих клієнтів»; консультування клієнтів, що пред'являють завищені вимоги; консультування при переживанні провини; особливості консультування клієнтів, що плачуть; консультування істеричних особистостей; консультування обсессивних особистостей; консультування при параноїдальних розладах; консультування шизоїдних осіб; консультування асоціальних осіб; консультування при алкоголізмі (інших різновидах соціально-прийнятної наркоманії); консультування клієнтів з психосоматичними розладами; консультування клієнтів з депресією і суїцидними намірами; консультування при переживанні втрати; особливості бесіди з вмираючою людиною; консультування при сексуальних проблемах.
Більш ґрунтовного вивчення потребує вивчення технологій психологічного консультування малої групи. Важливо звернути увагу студентів на особистісну складову малих груп та комунікативні особливості консультування клієнтів у малій групі.
На самостійне опрацювання виносяться питання опрацювання різних підходів до консультативної практики і аналіз технологій їх застосування професійній сфері та у сімейному консультуванні: консультування батьків молодших школярів, консультування батьків підлітків, допомога дітям з порушеннями структури самосвідомості, психологічне консультування з проблем саморегуляції в ділових стосунках, консультування з проблеми самопочуття та стану здоров’я та ін.
Словникова робота: індивідуальне консультування, психологічний анамнез, тривожність, страхи, фобії, ворожість, агресивність, невмотивованість, завищені вимоги, провина, істеричність, обсессивність, параноя, шизоїдність, асоціальність, психосоматика, депресія, суїцидні наміри, втрата, сексуальні проблеми, групове консультування.
Питання та завдання для самоконтролю:
1. Окресліть загальну модель індивідуального психологічного консультування в роботі зі спеціальними проблемами.
2. В чому полягає специфіка консультування тривожних клієнтів?
3. Порівняйте, чим відрізняється консультування при реакціях страху і фобіях?
4. З’ясуйте відмінності консультування вороже налаштованих і агресивних клієнтів.
5. Які Ви знаєте особливості консультування "невмотивованих клієнтів"?
6. Якою є робота з явним і скритими симптоми при консультуванні клієнтів, що пред'являють завищені вимоги?
7. Чим відрізняється консультування при переживанні провини?
8. Визначте особливості консультування клієнтів, що плачуть.
9. Охарактеризуйте технології консультування істеричних особистостей.
10. Якою є специфіка консультування обсессивних особистостей?
11. Опишіть етапи консультування при параноїдальних розладах.
12. Яким є значення комунікативних і соціально-перцептивних технологій при консультування шизоїдних осіб?
13. Окресліть специфіку консультування асоціальних осіб.
14. Назвіть основні принципи консультування при алкоголізмі.
15. В чому полягає специфіка консультування клієнтів з психосоматичними розладами?
16. Яким чином при роботі із депресією консультант може встановити, з депресією якого роду він має справу – проявом психотичного захворювання, з невротичною депресією чи просто із нормальною реакцією на сумні події в житті?
17. На які симптоми консультант має звернути увагу в першу чергу при роботі з суїцидними намірами?
18. Чим відрізняються різні підходи до консультативної практики при роботі з переживанням втрати: смерть близької людини; втрата при розлученні?
19. Якими є особливості і принципи роботи з вмираючою людиною?
20. Назвіть два типи сексуальних розладів. Охарактеризуйте дев’ять правил сексологічного консультування (за D.Kirkpatrik).
21. Визначте особливості психолого-педагогічного консультування.
22. Якими є особливості психологічного консультування безробітних?
23. Охарактеризуйте особливості ділового консультування. Назвіть принципові відмінності професійного та бізнес-консультування.
Робота с першоджерелами (анотування літератури):
1. Абрамова Г.С. Практическая психология: Учебник для студентов вузов. – Изд. 8-е, перераб. и доп. – М.: Академический проект; Триста, 2005. – 495 с.
2. Айви А.Е., Айви М.Б., Саймэк-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия: методы, теории и техники. Практическое руководство. — М.: , 1999 – 487 с.
3. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256 с.
4. Васьківська С.В. Технологія консультування – К.: Главнік, 2005. – 96 с.
5. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. – М.: "Рефл-бук"; К.: "Ваклер", 1997. – 272 с.
6. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. – М.: Академический проект, 1999. – 240 с.
7. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. Как давать и обретать душевное здоровье / Пер. с англ. – М.: Апрель Пресс, изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – 256 с.
8. Немов Р.С. Основы психологического консультирования.: Учеб. для студ. педвузов. — М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999. – 384 с.
9. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. — М.: ТЦ «Сфера», 2000. – 512 с.
10. Основи практичної психології /В.Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
Творчі завдання та проблемні ситуації:
Завдання 1.
Оберіть та обґрунтуйте правильну відповідь.
Зір інформації (психологічного анамнезу) про клієнта відбувається … а) безпосередньо на консультації; б) перед консультацією; в) після консультації; г) всі відповіді вірні; д) всі відповіді невірні.
Завдання 2.
Заповніть таблицю.
Завдання 3.
Проведіть (в парах) рольову гру «Первинний збір інформації» з метою з’ясувати, як на практиці працює схема збору психологічного анамнезу (за Р. Кочунасом):
• виникнення, розвиток та тривалість утруднень;
• події в житті, обумовлені виникненням, загостренням та вирішенням проблем;
• вік, в якому виникли проблеми;
• зміни відносин особистості (особливо до значущих людей), переміни інтересів, погіршення фізичного стану (сон, апетит), обумовлені виникненням проблем;
• безпосередня причина звернення клієнта;
• попередні спроби вирішити проблему (самостійно чи за допомогою інших спеціалістів) та їх результати;
• вживання ліків;
• сімейний анамнез (особливо психічні захворювання, алкоголізм, наркоманія, самогубства).
Проаналізуйте отриманий в результаті цих рольових ігор досвід.
Завдання 4.
Проведіть рольову гру з метою з’ясувати, як застосовуються основні технології психологічного консультування. У групах з 3-х осіб (консультант, клієнт, спостерігач) програється кожна з технологій (по 5 хвилин в один бік):
Проаналізуйте свої враження від отриманого досвіду.
Завдання 5.
Підготувати реферати (доповіді):
Завдання 6.
Проведіть диспути:
Завдання 7.
Продовжить (напишіть повністю) дефініції:
Завдання 8.
В міні-групах (3-4 особи) проведіть ділову гру «Спеціальний запит консультування»:
o формулювання запиту,
o діагностика порушення,
o визначення проблемної ситуації та її причин,
o з’ясування бажаних результатів та ефектів від консультативного впливу,
o застосування консультативної технології,
o перевірка і закріплення отриманого результату.
Література:
1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 13, 14, 15, 16, 18,32, 35, 38, 40, 47, 51, 55, 59, 63, 75, 81.
Модуль ІІ. Психологічне посередництво
Тема 4. Структура посередництва
Методичні вказівки: В процесі підготовки до заняття і виконання завдань самостійної роботи студентам слід звернути увагу засвоєння поняття психологічного посередництва – підходу до розв’язання конфліктів, в якому нейтральна третя сторона (посередник) забезпечує здійснення структурованого процесу, аби допомогти конфліктуючим сторонам (учасникам у посередництві) дійти до взаємоприйнятного вирішення їхніх спірних питань. Студенти мають добре засвоїти основні принципи психологічного посередництва: принцип життєздатного рішення, принцип наснаження, принцип власності.
Самостійна робота студентів при опрацюванні даної теми передбачає актуалізацію їхніх знань щодо світоглядно-методологічного підґрунтя проведення психологічного посередництва. Так, зокрема, при підготовці завдань увагу треба звернути на основні характерні властивості процесу посередництва: добровільність, конфіденційність, етичність, прозорість, інформативність, моделювання шанобливого ставлення, вирішення емоційних питань, розгляд питань стосунків, вироблення рівноваги сил, врахування інтересів не представлених сторін конфлікту. А також студентам важливо усвідомити функції посередництва: функція вирішення проблеми, функція трансформації / перетворення, функція моделювання, освітня та тлумачна функції.
Необхідно спеціально зупинитися на особливостях етапів (стадій) моделі процесу посередництва: попередня стадія, відкриваюча стадія, середня стадія, заключна стадія. Студенти мають чітко диференціювати елементи кожної стадії моделі посередництва та освоїти типові організаційні кроки і технології в посередництві (управління процесом при розгляді справи).
На самостійне опрацювання виносяться етичні зобов’язання посередника, а також питання специфіки застосування різних видів (медіація, арбітраж, керування тощо) та типів психологічного посередництва: індивідуальне / групове, локальне / глобальне, контактне / дистанційне, екстремальне / «мирне», запропоноване / запрошене, договірне / фактичне, формальне /неформальне, постійне / тимчасове, одностороннє / багатостороннє, офіційне / неофіційне, персональне / деперсоналізоване та ін.
Словникова робота: Посередництво, мета посередництва, функції посередництва, принципи посередництва, етапи посередництва, клієнт посередництва, сперечальник, учасник посередництва, сторона посередництва, перетворюючий вплив, зміна парадигми у посередництві, нейтральна третя сторона, конфлікт, суперечка, модель посередництва, емоційне блокування, виявлення інтересів, життєздатне рішення, типи посередництва, види посередництва, етичні зобов’язання посередника.
Питання та завдання для самоконтролю:
1. Дайте визначення психологічного посередництва. Якою є мета посередництва?
2. Назвіть головні компоненти професійної готовності до посередницької роботи.
3. Якими є основні етапи і моделі посередництва?
4. Ґрунтовно охарактеризуйте основні функції посередництва.
5. Проаналізуйте різні види психологічного посередництва.
6. Систематизуйте спеціальні вимоги, що пред’являються до різних видів психологічного посередництва.
7. Розкрийте поняття «добровільність» як ключова властивість процесу посередництва.
8. В чому полягає сенс «конфіденційності» посередницького процесу?
9. Як виражається «етичність» та «прозорість» процесу посередництва?
10. Яким чином відбувається моделювання шанобливого спілкування в посередництві?
11. Назвіть технології вирішення емоційних питань в контексті посередництва.
12. Що означає «припинення нещасливих стосунків» в процесі посередництва?
13. За допомогою яких засобів посередник намагається виробити і підтримувати рівновагу сил в процесі своєї роботи з конфліктуючими сторонами?
14. Що таке інтереси не представлених сторін і як посередник має їх брати до уваги?
15. За допомогою яких технології посередник здійснює «зміну парадигми» (трансформує) конфліктної ситуації?
16. Стисло охарактеризуйте кожну стадію (етап) моделі посередництва згідно різних підходів (за Д. Прюїттом; за Ч. Моором та ін.).
17. З’ясуйте значення кожного з положень етичних зобов’язань психолога-посередника.
18. Дайте порівняльний аналіз різних типів психологічного посередництва.
Робота с першоджерелами (анотування літератури):
1. Бесемер Х. Медиация. Посредничество в конфликтах / Духовное познание, 2005 г. – 176 с.
2. Лебедева М. М. Политическое урегулирование конфликтов: подходы, решения, технологии. Москва, "Аспект Пресс", 1997, 272 с.
3. Машков В.Н. Практика психологического обеспечения руководства, управления, менеджмента. – СПб.: Речь, 2005. – 304 с.
4. Модель процесу посередництва: концепції, методи та прийоми: Посібник. 2-ге вид., доп. / За ред.. А. Журавського, Н. Гайдук. – Вінніпег; Львів: Малті-М, 2004. – 151 с.
5. Пономарева И. Опыт психологического посредничества в разрешении семейных конфликтов, 2005 г. http://www.temenos.ru.
6. Хесль Г.Г. Посредничество в разрешении конфликтов. Теория и технология (Серия "Психологический практикум") – М.: Речь, 2004. – 144 с.
Творчі завдання та проблемні ситуації:
Завдання 1.
Виберіть правильні відповіді з запропонованих варіантів. Обґрунтуйте свою думку.
Питанням посередництва у соціальній взаємодії займалося чимало відомих вітчизняних та зарубіжних науковців: а) Рубін Дж., б) Прюїтт Д., в) Моор Ч., г) Фейр Ш., ґ) Пірен М.І., д) Сулімова Т.С., е) Соснін В.О., є) Здравомислов А.Г., ж) всі відповіді вірні; з) всі відповіді невірні.
Завдання 2.
Дайте відповідь, які з цих тверджень є більш вірними:
Посередництво (mediation) – форма втручання у конфлікт, при якій третя сторона допомагає конфліктуючим сторонам досягти добровільної згоди, домовленості.
Посередництво – підхід до розв’язання конфліктів, в якому нейтральна третя сторона (посередник) забезпечує здійснення структурованого процесу, аби допомогти конфліктуючим сторонам (учасникам у посередництві) дійти до взаємоприйнятного вирішення їхніх спірних питань.
Посередництво в соціальній взаємодії – це явище, яке зумовлене діями соціальних суб'єктів, є причиною і наслідком цих дій, і є способом урегулювання соціального конфлікту
Посередництво – спеціально організована форма спілкування двох конфліктуючих сторін, що здійснюється за допомогою третьої, нейтральної сторони (посередника) з метою опосередкованого управління процесом розв'язання конфлікту згідно з правилами діалогічної взаємодії.
Завдання 3.
Проведіть групову дискусію про кожну з норм «Етичних зобов’язань посередника»:
• професійна підготовка / компетентність.
• забезпечення прийнятності посередництва в конкретній ситуації.
• турботливе ставлення.
• повага до гідності клієнта як індивіда та його права на самовизначення.
• конфіденційність.
• нейтральність.
• підтримка безпечного середовища.
• забезпечення рівноваги сил / можливостей.
• забезпечення для учасників доступу до інформації, необхідної для прийняття ними підкріпленого інформацією рішення.
• забезпечення для учасників доступу до конкретної незалежної поради.
Завдання 4.
Оберіть та обґрунтуйте правильну відповідь.
Посередник як особистість повинен мати такі якості: а) емоційна стабільність, б) особистісна зрілість; в) соціальна відповідальність; г) компетентність; ґ) розвинуті комунікативні навички (щира манера спілкування); д) небайдужість;е) зацікавленість в конструктивній взаємодії сторін конфлікту; є) всі відповіді вірні; ж) всі відповіді невірні.
Проаналізуйте, які з вищезазначених якостей допомагають посереднику:
• оволодіти майстерністю управління конфліктними процесами, щоб вміти скорегувати свою поведінку в конфлікті;
• розумно використовувати на практиці психологічні методики профілактики і розв'язання конфліктів;
• вміти віднайти спосіб вирішення конфлікту;
• вміти перетворити опонентів у партнерів.
Завдання 5.
Продовжить (напишіть повністю) дефініції:
Завдання 6.
Досвід використовування посередництва вказує на необхідність урахування специфіки різновидів конфлікту: міжнародний, міжетнічний, трудовий, сімейний, міжособистісний, між-груповий, між особистістю та групою.
Проведіть груповий диспут (дискусію) на теми:
• «Як застосовуються основні принципи психологічного посередництва в кожному з даних різновидів конфлікту?»
• «Чи може посередник належати до одної з етнічних груп, що беруть участь у міжетнічному конфлікті? До яких наслідків це веде? Чи зможе таки посередник справити враження неупередженості?»
Завдання 7.
Залежно від впливу посередника на рішення конфліктуючих сторін соціологія конфлікту визначає такі його види:
Як третя сторона-посередник може забезпечити: вольове припинення конфлікту (третейський суддя, арбітр), розведення конфліктуючих сторін (третейський суддя, арбітр), блокування боротьби (третейський суддя, арбітр, спостерігач), застосування санкцій (третейський суддя, арбітр), визначення правомірностей претензій (третейський суддя, «чесний маклер», арбітр), надання допомоги (помічник, медіатор), сприяння нормалізації відносин (помічник, медіатор), надання допомоги в організації спілкування (помічник, медіатор), контроль за виконанням домовленостей (арбітр, спостерігач, медіатор).
В групах (3-4 особи) проаналізуйте актуальні для вас конфліктні ситуації з точки зору доречності використання різних видів посередництва для їхнього вирішення.
Завдання 8.
Посередництво ґрунтується на таких поглядах стосовно сутності конфлікту:
Об’єднайтеся у групи по 4 особи (дві сторони конфлікту, спостерігач, посередник) та проведіть рольову гру «Посередництво в конфлікті». Візьміть актуальну конфліктну ситуацію та розіграйте її відповідно до ваших ролей (5-7 хвилин). Після цього зробіть рефлексію власних ролей та позицій. Чи вдалося посереднику-медіатору впроваджувати у своїх діях під час конфлікту вищезазначені погляди на сутність конфлікту?
Завдання 9.
Існує досить багато моделей посередництва:
Зробіть порівняльний аналіз вищенаведених моделей з моделлю, яку наводять і обґрунтовують в своїй книзі А. Журавський та Н. Гайдук. (Модель процесу посередництва: концепції, методи та прийоми: Посібник. 2-ге вид., доп. / За ред.. А. Журавського, Н. Гайдук. – Вінніпег; Львів: Малті-М, 2004. – с. 32-40):
1. ПОПЕРЕДНЯ СТАДІЯ
o Початковий контакт
o Реагування на потребу клієнта в отриманні інформації
o Збір інформації стосовно анкетних даних
o Збір інформації стосовно проблем учасників
o Заведення справи
Стратегії процесу: розгляд емоційного блокування; надання інформації.
Уміння посередника: залучення; реагування; підтвердження-схвалення.
o Визначення прийнятності посередництва за існуючих обставин
o Початкове оцінювання мотивації і готовності потенційних учасників
o Визначення потреби включення в процес посередництва інших важливих осіб
Стратегії процесу: отримати інформацію, що стосується вищезазначених питань; оцінити рівновагу сил; оцінити можливі проблеми насильництва / кривди; з’ясувати суть історії конфлікту і його динаміку; визначити добровільність участі сторін.
Уміння посередника: розуміння міжособистісної динаміки; розуміння сутності конфлікту; використання запитань; роз’яснення; перефразування; підсумовування.
o Орієнтування на процес / послугу
o Заохочення звертатися за доступною інформаціє, що стосується певної ситуації
o Заохочення звертання за доступною незалежною порадою
Стратегії процесу: розгляд емоційного блокування; передбачення з метою запобігання.
Уміння посередника: емпатія / співпереживання; мотивування; базові знання з типових питань, що стосуються проблем конкретної категорії клієнтів.
o Підготовка «сцени» (створення зручного фізичного середовища; створення безпечного емоційного мікроклімату; визначення повноважень посередника)
o Збір інформації (підтвердження існуючих проблем; уточнення сподівань учасників; триваюче вивчення ситуації: оцінювання готовності, життєздатності; прийнятності)
o Надання інформації (пояснення процесу посередництва; опис рої посередника; опис основних напрямів процесу)
o Домовленість (підтвердження готовності продовжувати брати участь; виявлення зобов’язань; формальна домовленість там, де доречно)
Стратегії процесу: отримання необхідної інформації; отримання необхідної інформації; налагодження позитивних робочих стосунків; збереження нейтральності; визначення права учасника на самостійне вирішення проблем; розгляд проблеми емоційного блокування; триваюче оцінювання прийнятності.
Уміння посередника: уміння опитування; вияв позитивного ставлення; уникнення вигляду упередженості.
2. ВІДКРИВАЮЧА СТАДІЯ
o Огляд основних напрямів процесу
o Огляд ролі посередника
o Формування позитивного робочого середовища
o Укладання робочого контракту
o Вступні розповіді учасників
o Ведення записів заяв учасників
o Зворотній зв'язок посередника
o Цільовий підсумок
o Складання робочого плану
Стратегії процесу: налагоджування стосунків, характерних для робочої групи; налаштування на підхід «перемога-перемога»; визначення повноважень посередника; збереження нейтральності; встановлення позитивного емоційного мікроклімату; розроблення чіткого робочого контракту; розроблення чіткого плану роботи; визначення права учасника на самостійне вирішення проблем; оцінювання емоційного блокування; триваючий відбір щодо прийнятності процесу.
Уміння посередника: розуміння динамік процесу; розуміння природи гніву та здатність реагувати на його вияв; асертивність / встановлення керівництва на д процесом; моделювання вияву поваги; схвалення/підтвердження; приведення до норми; розуміння невербального спілкування (аналіз конгруентності вербальних та невербальних проявів учасників); уміння ефективного слухання; реагування на місті; створення рівноваги сил; ведення точних записів; точний зворотній зв'язок; поділ на частини; підсумовування.
3. СЕРЕДНЯ СТАДІЯ
o Підтвердження плану роботи
o Визначення пріоритетів
o Дослідження позицій
o Виявлення важливих потреб/зацікавлень
o Роз’яснення припущень
o Розпізнавання спільних моментів
o Підтвердження доступу учасників до необхідної інформації щодо їхньої конкретної ситуації
o Підтвердження доступу учасників до необхідної незалежної поради
o Зосередження уваги на питанні, що розглядається
o Забезпечення необхідного темпу перебігу процесу
o Зосередження уваги на теперішньому і майбутньому (а не минулому!)
o Підсилення позитивної зміни у спілкуванні та ставленні
o Розробка специфічності / конкретності
o Поділ більшого на менше
o Пропонування завдань
o Використання індивідуальної сесії
o Розгляд невиявлених намірів
o Конструктивне переривання процесу (якщо процес зазнає невдачі)
o Створення варіантів вибору
o Визначення об’єктивних критеріїв для оцінювання варіантів вибору
o Вибір /обмеження варіантів вибору
Стратегії процесу: збереження темпу; виведення «на поверхню» основних зацікавлень; розпізнавання спільних моментів; розподіл за категоріями; визначення пріоритетів; збереження позитивного емоційного мікроклімату; збереження рівноваги сил; реагування на «глухі кути»; керування процесом подолання емоційного блокування; підсилення моменту; підкреслення досягнутого прогресу; призначення «домашніх завдань»; ефективне використання індивідуальних сесій; дослідження варіантів вибору.
Уміння посередника: опитування; з’ясовування; перефразування; переосмислення; «штурмування»; підтвердження; приведення до норми; реагування на місті; підсумовування.
4. ЗАКЛЮЧНА СТАДІЯ
o Дослідження варіантів вибору
o Формулювання пунктів угоди
o Зміст: конкретне / специфічне (менше загального); орієнтування на теперішнє/майбутнє; прозорість виконання; використання власної мови учасників.
o Перегляд угоди учасниками і її підтвердження / перевірка
o Обговорення доцільності подальшої перевірки результатів процесу.
o Ефективне завершення
o Закриття справи
Стратегії процесу: розгляд проблем емоційного блокування; забезпечення «власності» учасників щодо пунктів угоди; вироблення зобов’язання дотримування угоди; огляд «успіхів» / перелік досягнень; огляд стратегій / механізмів долання труднощів; розгляд емоційних чинників при завершенні; посилання на посередництво як знаряддя та ресурс.
Уміння посередника: уміння ефективного ведення записів; підтвердження досягнутого; перелік досягнень; ефективне реагування на емоційні чинники в процесі завершення; реагування на місці; приведення до норми.
Завдання 10.
Підготувати реферати (доповіді):
Література:
5, 9, 10, 12, 17, 19, 43, 54, 74, 78, 84, 89.
Тема 5. Стратегії та ефективність посередницьких послуг
Методичні вказівки: Студенти мають чітко засвоїти специфіку основних підходів (умови) ефективного психологічного посередництва: оцінка прийнятності процесу; встановлення і підтримка раціонального та безпечного мікроклімату для ведення переговорів; моделювання конструктивного переходу до вирішення проблеми; демонстрація нейтралітету і неупередженості; керування процесом і темпом роботи; стимулювання подальшого поступу в процесі; прислуховування до непорозумінь, припущень і суперечностей та сприяння роз’ясненню; розгляд емоційного блокування з боку учасників; сприяння виявленню інтересів, що лежать в основі позицій сторін; виявлення спільних засад; намагання запобігти появі «глухих кутів» у процесі; провокація визнанню невиправданості позицій; сприяння виявленню й оцінюванню варіантів вибору; створення можливостей для перевірки реальної дійсності та застосування об’єктивних критеріїв оцінювання; допомога у формуванні пунктів угоди; заохочення учасників до навчання і прийняття конструктивного рішення; забезпечення конструктивного завершення та ін. А також методи, направлені на розвиток соціальної перцепції та допомогу у виробленні настанов, що створюють для учасників можливість взаємодії один з одним у більш позитивній формі поза межами посередництва і поступово отримати почуття здобутого досягнення та автономії від процесу посередництва.
Для більш глибокого засвоєння сутності методів психологічного посередництва варто акцентувати увагу на основних вміннях ефективного посередника: вербальні і невербальні елементи спілкування у процесі посередництва; особистісні якості посередника (емпатія, відкритість, готовність до експерименту, демократичність, толерантність, урівноваженість) та навичках (активне слухання, підсумовування, реагування, використання відкритих запитань, використання Я-висловлювань тощо) Треба також розрізняти поняття методологія, філософія, метод, методика, технологія та техніка посередництва.
Також студенти мають розуміти нормативні критерії, за якими здійснюється формальне та неформальне посередництво (фасілітаторство, консультативне посередництво, арбітраж тощо). Студенти мають розрізняти особливості різновидів формальних і неформальних ролей посередника.
Студенти повинні вміти швидко та результативно вирішувати складні та непередбачувані ситуації, які виникають в процесі посередницької практики: суб’єктивні і об’єктивні передумови ефективності посередництва, моменти сприятливі та несприятливі для посередництва тощо.
На самостійне опрацювання виносяться питання оволодіння уміннями та навичками проведення фокус-аналізу та систематизація спеціальних вимог, що пред’являються до різних видів психологічного посередництва.
Словникова робота: Стратегії посередництва, умови ефективності посередництва, посередницький контакт, роль посередника, «емпатійне слухання» в посередництві, керування до іншого фахівця, емоційне пристосування, спільні засади, приведення до норми.
Питання та завдання для самоконтролю:
1. Опишіть роль посередницького контакту, визначте його відмінності у різних ситуаціях психологічної практики.
2. Проаналізуйте дії і технології медіатора в психологічному посередництві.
3. Охарактеризуйте початок посередницької бесіди, назвіть техніки, пов’язані із зняттям психологічної напруги в сторін конфлікту.
4. Дайте визначення поняття «емпатійне слухання». Чим воно відрізняється від активного слухання?
5. Які Ви знаєте техніки завершального етапу посередництва?
Робота с першоджерелами (анотування літератури):
1. Бесемер Х. Медиация. Посредничество в конфликтах / Духовное познание, 2005 г. – 176 с.
2. Лебедева М. М. Политическое урегулирование конфликтов: подходы, решения, технологии. Москва, "Аспект Пресс", 1997, 272 с.
3. Машков В.Н. Практика психологического обеспечения руководства, управления, менеджмента. – СПб.: Речь, 2005. – 304 с.
4. Модель процесу посередництва: концепції, методи та прийоми: Посібник. 2-ге вид., доп. / За ред.. А. Журавського, Н. Гайдук. – Вінніпег; Львів: Малті-М, 2004. – 151 с.
5. Пономарева И. Опыт психологического посредничества в разрешении семейных конфликтов, 2005 г. http://www.temenos.ru.
6. Хесль Г.Г. Посредничество в разрешении конфликтов. Теория и технология (Серия "Психологический практикум") – М.: Речь, 2004. – 144 с.
Творчі завдання та проблемні ситуації:
Завдання 1.
Дайте відповідь, які із зазначених ролей посередника більше відносяться до формального, а які до неформального посередництва:
Завдання 2.
Проведіть у форматі ділових мiнi-тренiнгiв сеанси психологічного посередництва (у групах 3-5 осіб). Кожний сеанс має продовжуватися 10-15 хвилин і представляє собою програвання актуальної ситуації «конфлікту». Один з учасників групи має грати роль посередника, а інші втілюють собою сторони конфлікту. Після завершення зробіть аналіз (backtrack)того, що ви спостерігали в процесі гри та дайте один одному в групі зворотній зв'язок відносно того наскільки були в вас присутні вміння ефективного посередництва.
Завдання 3.
Продовжить (напишіть повністю) дефініції:
• почуття власності в посередництві – це…
• роль посередника – це…
• посередницький контакт – це…
• емоційне блокування – це…
• виявлення інтересів – це…
• «зондування» в посередництві – це…
• посередницька експериментальність – це…
• передбачення з метою запобігання – це…
• емпатія / співпереживання в посередництві – це…
• уникнення вигляду упередженості – це…
• вияв гніву в посередництві – це…
• приведення до норми – це…
• «штурмування» в посередництві – це…
• поділ на частини – це…
• збереження темпу – це…
• «глухі кути» в посередництві – це…
• з’ясовування в посередництві – це…
• реагування на місці – це…
• емоційне пристосування – це…
Завдання 4.
Для розвитку навичок посередництва зробіть вправу на спостережливість і застосування методів позитивного впливу:
• Поєднайтеся в групи по 3 особи (посередник, учасник, спостерігач) та в процесі взаємодії учасника і посередника з’ясуйте, які комунікативні паттерни (вербальні і невербальні) впливають на зростання посередницького контакту (взаєморозуміння), а які на його псування (непорозуміння). Дайте відповідь на питання: «Як поводить себе учасник, коли розуміє посередника, і як, коли не розуміє?» (в чому різниця показників розуміння і нерозуміння).
• Повторіть перший крок вправи, міняючи ролі (посередник, учасник, спостерігач) доки для кожного з учасників буде виявлено його паттерни розуміння і нерозуміння.
• Тепер в своїй групі з 3-х осіб розіграйте ситуацію «конфлікту» (два учасника – сторони конфлікту + посередник). Завдання посередника з’ясувати який його вплив веде до того, що учасники-сторони «конфлікту» починають рухатися до порозуміння, а який вплив ще більш загострює конфліктну поведінку.
• Поміняйтеся ролями та програйте ситуації «конфлікту» так, щоб кожний побував в ролі посередника.
• Проаналізуйте з’ясовані вами паттерни впливу, що ведуть до розуміння, та ті, що ведуть до нерозуміння.
• Згадайте, як у вашому буденному житті відбуваються аналогічні ситуації, та який вплив на них веде до яких наслідків.
Завдання 5.
Підготувати реферати (доповіді):
Завдання 6.
У посередництві існують чотири базисні стратегії :
Наведіть приклади ситуацій де буде ефективна (доречна) кожна із зазначених стратегій. Поясніть свою думку.
Література:
5, 9, 10, 12, 17, 19, 43, 53, 54, 74, 78, 84, 89.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Основна:
1. Абрамова Г.С. Практическая психология: Учебник для студентов вузов. – Изд. 8-е, перераб. и доп. – М.: Академический проект; Триста, 2005. – 495 с.
2. Айви А.Е., Айви М.Б., Саймэк-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия: методы, теории и техники. Практическое руководство. — М.: , 1999 – 487 с.
3. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. – М.: Независимая фирма «Класс», 2000. – 208 с.
4. Ануфриев А.Ф. Психологический диагноз: система основных понятий. – М.: МГОПИ, издательство «Альфа», 1995. – 160 с.
5. Бесемер Х. Медиация. Посредничество в конфликтах Духовное познание, 2005 г. – 176 с.
6. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256 с.
7. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. – М.: "Рефл-бук"; К.: "Ваклер", 1997. – 272 с.
8. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. – М.: Академический проект, 1999. – 240 с.
9. Лебедева М. М. Политическое урегулирование конфликтов: подходы, решения, технологии. Москва, "Аспект Пресс", 1997, 272 с.
10. Машков В.Н. Практика психологического обеспечения руководства, управления, менеджмента. – СПб.: Речь, 2005. – 304 с.
11. Меновщиков В.Ю. Введение в психологическое консультирование. – М.: Смысл 2000. — 109 с.
12. Модель процесу посередництва: концепції, методи та прийоми: Посібник. 2-ге вид., доп. / За ред.. А. Журавського, Н. гайдук. – Вінніпег; Львів: Малті-М, 2004. – 151 с.
13. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. Как давать и обретать душевное здоровье / Пер. с англ. – М.: Апрель Пресс, изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. – 256 с.
14. Немов Р.С. Основы психологического консультирования: Учеб. для студ. педвузов. — М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999. – 384 с.
15. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. — М.: ТЦ «Сфера», 2000. – 512 с.
16. Основи практичної психології /В.Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
17. Пономарева Ирина. Опыт психологического посредничества в разрешении семейных конфликтов, 2005 г. http://www.temenos.ru.
18. Роджерс К. Консультирование и психотерапия: Новейшие подходы в области практической работы: Пер. с англ. – М.: Психотерапия, 2006. – 512 с.
19. Хесль Г.Г. Посредничество в разрешении конфликтов. Теория и технология (Серия "Психологический практикум") – М.: Речь, 2004. – 144 с.
Додаткова:
20. Алешина Ю. Е. Семейное и индивидуальное психологическое консультирование. – М.: Редакционно-издательский центр Консорциума «Социальное здоровье России», 1993. – 172 с.
21. Алешина Ю. Е. Специфика психологического консультирования// Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. Журнал. – 1994. - №1. – с.22-33.
22. Акименко Ю.Ф. Тренінг батьківської ефективності. Програма і методика проведення // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – №6. – с. 21-27
23. Аминов Н.А., Молоканов М.В. О компонентах специальных способностей будущих школьных психологов. //Психологический журнал. – 1992. – Т.3, №5. – с. 104-110.
24. Андреєва Т.В. Социальная психология семейных отношений. – СпбГУ, 1998.
25. Ассанджоли Р. Психосинтез. Теория и практика: Пер. с англ. — М., Психотерапия, 2008. – 384 с.
26. Атватер И. Я Вас слушаю: Советы руководителю как правильно слушать собеседника. М., 1984.
27. Барабанова М.В. Изучение психологического содержания синдрома выгорания: Реф. дипломной работы. МГУ. Факультет психологии, 1994 // Вестник Моск. ун-та. Сер. 14, Психология. 1995. № 1.
28. Бачманова Н.В., Стафурина Н.А. К вопросу о профессиональных способностях психолога //Современные психолого-педагогические проблемы высший школы. – 1985. – Вып.5. – С.78-86.
29. Бельская Н.Н. Программа тренинга для подростков «Мой характер и профессия» // Журнал практического психолога. – 1999. - №12. – с.40-47
30. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных: Пер. с англ.- СПб.: МФИН, 1992. – 448 с.
31. Бехтерев В.М. Объективная психология. - М.: Наука, 1991. – 476 с.
32. Бовть О.Б. Психокорекційна робота з попередження агресивності у дітей молодшого шкільного віку // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – №1. – С. 18-20.
33. Бодалёв А.А. Обозов Н.Н., Столин В.В. О службе семьи // Психологический журнал. – 1981. – №4.
34. Большаков В.Ю. Психотренинг, социодинамика, упражнения и игры. – СПб., 1996. – 379с.
35. Бондаренко А.Ф. Личность: аномалии и их коррекция // Вопросы психологии. – 1989. – №4. – С. 173-174.
36. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. - К.: Укртехпрес, 1997. – 216 с.
37. Братусь Б.С. Опыт обоснования гуманистической психологии. // Вопросы психологии. – 1990. - №6. – С. 9-16.
38. Братусь Б.С., Розовский Н.Я., Цапкин В.Н. Психологические проблемы изучения и коррекции аномалий личности. – М.: МГУ, 1988. – 86 с.
39. Будилова Е.А. Социально-психологические проблемы в русской науке. – М.: Наука, 1983. – 231 с.
40. Буянов МИ. Основы психотерапии детей и подростков. — К.,1992.
41. Василюк Ф.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций. — М.: МГУ, 1984.
42. Васьківська С.В. Технологія консультування – К.: Главнік, 2005. – 96 с.
43. Ващенко И.В., Гиренко С.П., Хамалян Р.А. Общая конфликтология: Учеб. пос. / Под общей ред. А.Г.Антоновой. - Харьков: ООО "Модель Вселенной", 2000. - 512с.
44. Введение в психотерапию / Под ред. С.Блоха /1 Пер. с англ. Амстердам — Киев: Изд-во Фера, 1997.
45. Газман О.С., Харитонова И.Е. В школу – с игрой. – М., 1991.
46. Гарбузов БП., Захаров АП., Исеев ДМ Неврозы у детей и их лечение. – Л.: Медицина, 1977.
47. Гилинский Я.И., Юнацкевич П.И. Социологические и психолого-педагогические основы суицидологии: Учебное пособие. – СПб., 1999.
48. Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход. — К.: Наукова думка,1995.
49. Городяненко В.Г. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка - К.: Видавничий ценр "Академія", 2002. - 560 с. (Альма-матер).
50. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – Л.: ЛГУ, 1984.
51. Групповая психотерапия / Под ред. Б.Д. Карвасарского, С. Ледер.– М.: Медицина, 1990. – С.89-120.
52. Джеймс М. Рожденные выигрывать. Трансакциональный анализ с гештальт-упражнениями. — М.: Прогресс. , 1993.
53. Дмитриев А.В. Конфликтология: учебное пособие. - М.: Гардарики, 2003.- 320 с.
54. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) ".
55. Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. — СПС Гиппократ. – 1994.
56. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Практикум по сказкотерапии. – СПб: Речь, 2000. – 310 с.
57. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. – Л.: Медицина, 1983. – 312с.
58. Калина Н.Ф., Варфоломеева О.В. Речевое общение в психотерапии. - Симферополь.: Симфероп. госуд. ун-т, 1996. – 61 с.
59. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. – М.: Медицина, 1985. – 304 с.
60. Кащенко В.П. Педагогическая коррекция: Исправление недостатков характера у детей и подростков: Кн. для учителя. — М.: Просвещение, 1992.
61. Киппер Д. Клинические ролевые игры и психодрама. / Пер.с англ. – М.: Класс, 1993. – 224с.
62. Ковалёв А.Г. Активное социальное обучение как метод коррекции психологических характеристик субъекта обучения.: Автореф. дис. … канд. психол наук. – М.: НИИОП, 1980.
63. Кратохвил С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. — М.: Медицина, 1991.
64. Лапп Д. Улучшаем память в любом возрасте – Пер. с франц. М., 1993.
65. Лещинская Е.А. Тренинг общения для учащихся. В помощь школьному психологу. — К. — 1994.
66. Лэндрет Г.Л. Игровая терапия: искусство отношений / Пер. с англ. – М.,1994.
67. Макаров Ю.В., Исаков В.В. Тренинг как объект психологического анализа (в досье ведущему тренинг). – СПб.; 1996. – 18 с.
68. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты. – М.: МГУ, 1982. – С. 108-117.
69. Матвійчук О.С. Психокорекційний тренінг як засіб профілактики девіантної поведінки підлітків // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – №1. – С. 20-22; – 1999. – №2. – С. 17-18.
70. Міщенко Т.А. Соціально-психологічний тренінг з формування вмінь саморегуляції емоцій у старшокласників. // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – №7. – С. 10-14.
71. Перлз Ф. Опыты психологического самопознания. Практикум по гештальт-герапии. — Пер. с англ. — М.,1993.
72. Петровская Л.А. Компетентность в общении: социально-психологический тренинг. – М.: МГУ, 1989. – 216 с.
73. Петровская Л.А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга. – М.: МГУ, 1982. – 168 с.
74. Пірен М.І. Основи конфліктології: Навчальний посібник. – К., 1997. – 378 с.
75. Ричардсон Р.У. Силы семейных уз. Руководство по психотерапии и помощь семье. / Пер. с англ. – СП6. – 1994.
76. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: учебное пособие. — М.: ВЛАДОС, 1995.
77. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. / Пер. англ. – М.: Прогресс. — 1994.
78. Рубин Дж., Пруйт Д., Ким Хе Сунг. Социальный конфликт: эскалация, тупик, разрешение. - СПб: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2001. - 352 с. (Секреты психологии).
79. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. – М., 1990.
80. Самоукина ПВ. Игры в школе и дома. Психотехнические упражнения Коррекционные программы. – М. – 1995.
81. Сатир В. Психотерапия семьи. – «Речь», СПб., 2000. – 283 с.
82. Сафонова Т.Я., Цымбал Н.Д., Олиференко Л.Я., Реабилитация детей в приюте. – М., 1995.
83. Семья в психологической консультации: Опыт и проблемы психологического консультирования / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. – М.: Педагогика, 1989.
84. Скот Д.Г. Конфлікти. Шляхи їх подолання. К., 1991.
85. Смит Э. Стареть можно красиво. – М., 1995.
86. Спиваковская АС. Нарушения игровой деятельности. – М., 1980.
87. Спиваковская АС. Профилактика детских неврозов. Комплексная психологическая коррекция. – М., 1988.
88. Столин В. В. Самосознание личности. – М., 1980.
89. Сулимова Т.С. Социальный конфликт: возникновение и методы разрешения // Проблемы теории и практики управления. 1991, №1.
90. Фрейд З. Введение в психоанализ. – Пер. с англ.- М.: Наука. – 1991.
91. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. – Пер. с англ. – М.: Прогресс. – 1993.
92. Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг. Игры и упражнения. – М., 1988.
93. Школа эйдетики. Развитие памяти. Мышления, воображения. / А. Матюшин И. Ю. и др. – М. – 1994.
94. Щекин Г. Б. Визуальная психодиагностика и ее методы. Учебно-методическое пособие. – Ч.1 изд. МАУП. — 1992.
95. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкий В. В. Семейная психотерапия. – Ленинград: медицина. – 1990.
96. Юнг К.Г. и современный психоанализ. Хрестоматия по глубинной психологии. Вып.1. – М.: ЧеРо, 1996. – 248с.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
